Людина на крижині. Літературна критика та есеїстика [Костянтин Москалець] (fb2) читать постранично, страница - 96


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

парадоксальному стилеві й собі, вміщаючи в цьому собі повноту життєсмерті, Заходу і Сходу, осердя хреста, де всі початки й кінці зійшлися разом. Вірші, які не потребують запису, є різновидом або виявом тієї святості, яка не потребує канонізації. Їх уже не відберуть охоронці, не внесуть до звинувачувального вироку прокурори й не використають у політичних іграх прокуратори. Їх ніби й нема, цих віршів, але вони є. Вони просто спадають на голову, як літні дощі, більше не потребуючи запису. Щоправда, вони є настільки інтимним Божим даром своєму поетові, що їх ніколи не прочитаємо і ми. От хіба що самі зважимося одного разу вирушити в паломництво на Схід, який є правдивою та незрадливою вітчизною кожної душі, що пам'ятає про це.

Примечания

1

Вірш Володимира Кашки.

(обратно)

2

Один раз — те саме, що жодного разу (нім.).

(обратно)

3

В тексті цитуються хоку Мацуо Басьо в перекладах Г. Туркова.

(обратно)