Шляхи титанів [Олесь Павлович Бердник] (fb2) читать постранично, страница - 65

знищили наші сміливці!

Внизу промайнули руді горби. Вони вже заростали блідо-зеленими кущами. Ось з-за горбів показалося велетенське прозоре накриття. Літальні майданчики влетіли через широкий отвір всередину і спустилися на широкій чорній площі серед тисяч непорушних напівсфер, що виблискували потемнілими тілами навколо. Прямо перед враженими космонавтами височів прозорий горб мертвого Диктатора — колись грізної механічної потвори. Він тепер був безсилим… Джон-Ей метнув погляд ліворуч. Там, як і раніше, під прозорим куполом стояло дві постаті.

— Георгій, — прошепотів Джон-Ей.

— Де? Де Георгій? — безтямно крикнула Маріанна. Сльози застилали їй очі.

— Ми не знали, що з ними робити, — тихо обізвався гігант. — Ми їх залишили так, як вони стояли. Це — жінка-інженер, творець Диктатора, і один з тих героїв!..

Маріанна не дослухала. Вона вистрибнула з майданчика і метнулася до прозорого накриття. Джон-Ей кинувся за нею. Вони першими знайшли вхід і проникли в нього. Перед ними на чорному п’єдесталі стояли дві непорушні постаті — Георгій і прекрасна жінка цього світу. На їх обличчях, як і раніше, завмерло нерозуміння і болісне запитання — коли ж закінчиться ця пантоміма і над світом прекрасної зорі загориться вогонь живого, а не примарного Розуму?..

Джон-Ея випередила Маріанна. Вона легко вибігла по хвилястих сходах до п’єдесталу і кинулася, ридаючи, до ніг Георгія. її підхопив Аеровел, який теж піднявся сюди, поставив на ноги.

— Спокійно, дівчино, — сказав він. — Ми воскресимо їх…

Він говорив це, а сам схвильовано дивився на обличчя вогненноволосої красуні — творця страшної машини.

— Пробач мені, Осінній Лист, далека зоре моя! — прошепотів він. — Я пішов назустріч долі своїй. Ось вона — переді мною. Я поверну їй життя і розум. Ми разом з нею створимо прекрасний світ. Ми поєднаємо зусилля двох галактик — і це буде трампліном у Безкінечність…

По знаку Аеровела прозорі саркофаги з тілами Георгія і жінки-інженера перенесли на майданчики.

— Вони в стані глибокого анабіозу, — сказав Аеровел. — Через дві години ми будемо говорити з ними…

Впало накриття над операційними столами. Люди схвильовано завмерли. І ось… Сталося!..

Спочатку заворушився Георгій, потім застогнала Сіой — огненноволоса жінка. Вони поверталися до життя, вирвані всемогутньою рукою людини з лабет вічного сну.

Георгій поволі підводився, намацував руками опору. Повільно розплющив очі. Туманним поглядом ковзнув по присутніх і раптом… побачив Маріанну.

Неясні спогади тінями пролетіли в мозку, яснішали, сповнювалися змістом

— Маріанно! Який чудесний сон, — прошепотів він.

Маріанна не витримала Вона не бачила, як Аеровел допомагає Сіой вставати з ложа, як на широкому плато народи планети вітають братів з далекої системи Плачучи від щастя, вона невідривно дивилася на обличчя свого коханого — змарніле, худе Серце и билось так сильно, що здавалося, воно вискочить з грудей А може, то не серце билося, а рвалася в простір, народжувалась доля нового світу — безсмертна, прекрасна, щаслива

1959 р.

1

Нейтралізація тяжіння — Згідно з теорією відносності простір сам по собі не існує. Він є однією з форм існування матерії. Можна висловитися так: простір є функція тяжіючої матерії, бо тяжіння небесних тіл визначає напругу поля, а звідси і так звану кривизну простору. Якби вдалося в певній частині космосу створити поле антитяжіння, то “звичайне” поле тяжіння анігілювало б з “антиполем”, тобто нейтралізувалося б. Очевидно, що і простір в такому разі зникає, тому що видалені матеріальні чинники, які визначають суть простору. (Тут і далі — прим. авт.)

(обратно)

2

Парсек — астрономічна міра відстані (паралакс у секунду). Відстань, з якої паралакс (радіус орбіти, що її Земля проходить за рік навколо Сонця) видно під кутом в одну секунду дуги. Дорівнює 3,3 світлового року. Світловий рік — відстань, яку промінь, що рухається із швидкістю 300 000 км на секунду, проходить за рік.

(обратно)

3

Дегравітація — позбавлення ваги Вперше така фантастична ідея висунута Уелсом в книзі “Перші люди на Місяці”. Вважалося, що гіпотетичний матеріал “кейворит”, який захищає від тяжіння, створити неможливо Сучасна наука вже не стверджує категорично цієї думки.

(обратно)

4

Зірки класу червоних гігантів надзвичайно розріджені. Густота їх в мільйони разів менша за густоту повітря на Землі.

(обратно)

5

Цефеїди — зірки, яскравість яких періодично змінюється. Періоди ці настільки сталі, що дають можливість встановити точну величину зірки, а звідси і її відстань. Цефеїди ще називаються “маяками Всесвіту”.

(обратно)