Мисливські оповідання добродія Степчука [Микола Хвильовий] (fb2)

— Я, як і всякий мисливець, безперечний поет, — нарешті порушив тишу добродій Степчук, мешканець того ж таки будинку, що в ньому живу й я. — Але, як і всякий поет, я трошки фантазер і трошки Мюнхгаузен. Отже, розпочинаючи серію своїх мисливських оповідань, я і тепер прошу вас слухати мене уважно і не перешкоджувати мені вигуками «брехня».
Ми — кілька дівчат і хлопців — поспішили запевнити добродія Степчука, що він і на цей раз буде задоволений з своїх слухачів, і, запевнивши, зробили з своїх тіл таке тісне коло, що коли б наш оповідач схотів раптом проти нашої волі покинути нас, то йому б це ніяк не вдалося.
— Перше своє оповідання, — сказав добродій Степчук, — я назвав би «шилихвіст». Чому саме «шилихвіст», а не якось інакше — ви зараз почуєте.
1. ШИЛИХВІСТ
На Лиманській Ямці кінчався вечірній переліт. Правда, сонце тільки-но загорну ...