Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи [Таня Малярчук] (fb2) читать постранично, страница - 2
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (50) »
часто бачу сни можливо це від того що побільшало мух і вагітних жінок сниться що вулицею йдуть колони людей на обличчях яких повиступали брунатно-оранжеві пухирці герпесу коли ця зараза на лиці вони бояться завагітніти бо дитина буде як мінімум глуха або сліпа потім сняться колони дітей народжених герпесованими батьками - вони сліпі й глухі… деякі не можуть говорити… потім одна жінка з герпесом на мозку з ентузіазмом розповідає що зате до герпесованого не чіпляється жоден інший небезпечний вірус герпес у тілі залишається назавжди я дивлюсь на перехожих і вгадую чи вони інфіковані чи ні нова можлива класифікація людей я торкаюся мого герпеса і знаю що ніколи не забуду в собі його присутності він у мені як ідея у великому романі
я встаю щоранку з надією піти під її вікна і її віра в Бога виступає потом у мене на чолі я буду на лавці лузати соняшникове насіння або гратися з чужою дитиною жодного разу не погляну в її вікно просто воно десь маячитиме збоку мого тіла як сонце в Нью-Йорку яке є але яке ніхто не бачить… я буду ходити вздовж і впоперек раз на годину повертаючись до лавки як курка повертається на бантини… буду собі говорити що мовляв сараче осьде справді виростає дерево і галуззя його лише тут увіходить до благодатного олімпійського верхопростору ось де його коріння вгрузає м’ясивом у підземне кришталеве річище мовляв ось сараче твій справжній талан де все що почалося ніколи не закінчиться а все що закінчилось тут не починалося… і сараче протяг межи твоїх ребер - найсправжнісінька душа і плюй в очі кожному хто пророкує тобі майбутнє в пазурах трупних черв’яків тим більше тепер коли є це пригоріле соняшникове насіння і ця шмарката надміру агресивна чужа дитина і ця лавка і те вікно на яке жодного разу не дивлюся і тінь за фіранками й очі по вінця залиті Богом і я - на цій лавці і я - що не дивлюся на її вікно і Бог що не дивиться на нас і бодай би не дивився бодай би забув про нас на кілька століть так Божечку забудь про нас адже в Тебе стільки справ у сотні разів важливіших за моє солодкаве погладжування її образу - бачиш я звільняю Тебе від святого обов’язку мене любити аби лишень вона відслонила фіранку і глянула скільки сьогодні сонця і нехай пошкодує що не живе в Нью-Йорку нехай не помітить мене а лише мої зафуцовані черевики і подумає що ця дівчинка вкрай неохайна - нехай Божечку все буде так і нехай я зогнию у банальності лиш не у пазурах трупного черв’яка бо пам’ять про її очі мені не належачи не може належати землі ти стоїш за фасадом зеленого будинку і дивишся на її вікно тому я заглянувши тобі в райдужну оболонку можу побачити його відображення можу навіть побачити її тінь її здійняту щоб відчинити кватирку руку ти мені завжди був потрібен лише для цього я волів би - кажеш ти - щоб ти кудись зникла щоб провалилась у пекло або в тартар аніж таке
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (50) »
Последние комментарии
5 часов 1 минута назад
14 часов 4 минут назад
1 день 13 часов назад
1 день 13 часов назад
1 день 13 часов назад
1 день 13 часов назад