Марiя [Оксана Іваненко] (fb2) читать постранично, страница - 262


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

обличчя перед нею — молоде, живе, ясне...

Беспощадная пошлость ни тени

Положить не успела на нем,

Становись перед ним на колени...

Вона розуміє — Некрасов звертається не тільки до неї. До всіх, до всіх, хто йшов за його труною, хто читав, хто читатиме...

Перед ним преклониться не стыдно,

Вспомни, сколькие пали в борьбе...

А теперь его слава прочна...

Так. Його не забудуть. Він житиме серед молоді теперішньої і прийдешньої.

Але ж лишилася вона, його дружина, його друг, жінка, яку він любив. І це вже до неї, тільки до неї лунають гірко останні рядки:

У счастливого недруги мрут,

У несчастного друг умирает...

Як же жити їй тепер? Марії?

А жити треба було...

1963 — 1983

Київ — Конча-Озерна