Ирій [Володимир Григорович Дрозд] (fb2) читать постранично, страница - 55
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
Проте, переважуючи грім оркестру, притлумлюючи зловісне виття псів, пригинаючи вершини гінких тополь обабіч вулиці і струшуючи зеленки по садах, брижачи синє, гаптоване пасмами диму небо (аж сонце загойдалося, ніби віддзеркалене в потривоженім плесі Стрижня), тричі прогув наш паровоз, важко підім’яв вали сухого сипучого піску і рушив у незвідані простори Солом’янки, що застережливо дихали навстріч медово-упокійливим полуничним духом...
1971 р.
Последние комментарии
10 часов 6 минут назад
11 часов 38 минут назад
15 часов 32 минут назад
15 часов 36 минут назад
20 часов 57 минут назад
2 дней 8 часов назад