Екзорсист [Вільям Пітер Блетті] (fb2) читать постранично, страница - 2

«нова математика»… Боже, я б не змогла навіть наміняти дрібняків на автобус, якби…

— Привіт, ма!

Регіна підстрибцем убігла в двері й простягла до матері худенькі рученята. Руді кіски. Ніжне, ясне личко, вкрите ластовинням.

— Привіт, моя пташко!

Аж сяючи, Кріс схопила дівчинку в обійми, стиснула, палко поцілувала в щоку. Потім відхилила її від себе й почала нетерпляче розглядати ніжне дитяче личко.

— Що ти сьогодні робила? Що цікавого?

— А, всяке таке…

— Ну, що саме?

— Ой, дай згадаю. — Притиснувши коліна до материних, дівчинка легенько похитувалась назад і вперед. — Ну, по-перше, вчилася…

— Еге.

— Ще малювала.

— Що ти малювала?

— Ну, квіти, ти ж знаєш. Стокротки. Тільки рожеві. А потім… Ага! Коня! — Вона раптом розхвилювалася, очі її розширились. — У того чоловіка, знаєш, там унизу, на річці, є кінь. Ми собі йшли, чуєш, мамо, а тут з’явився цей кінь, такий гарний! Ой, мамо, ти б його побачила! А той чоловік дозволив мені на нього сісти! Слово честі! Ну, десь на хвилину!

Кріс, розвеселившись, непомітно підморгнула до Шейрон.

— Ма, може підемо в «Хот Шопп»? — попрохала Регіна. — А?

Кріс взяла доньку за руку, ніжно всміхнулася й поцілувала її.

— Біжи нагору, вдягнись, і вирушимо.

— Ой, я так люблю тебе!

Регіна вибігла за двері.

— Сонечко, надягни нову сукенку! — гукнула їй услід Кріс.

— Як ти дивишся на нову пропозицію? — замислено спитала Шейрон.

Кріс знов узяла пошту, почала байдуже перекладати листи з компліментами.

— Вони хочуть узяти тебе за режисера, — спокійно видихнула Шейрон разом із димом своєї сигарети.

— Що?!

— Прочитай листа.

— О боже, Шер, ти жартуєш!

Кріс схопила листа, вирізняючи нетерплячими очима окремі слова: «… новий сценарій… триптих… запросити сера Стівена Мура… на роль, при умові, що…»

— Я поставлю цю частину фільму!

Кріс змахнула руками і аж скрикнула на радощах.

— Ма, я не можу знайти сукню! — гукнула Регіна зі сходів.

— У шафі! — відповіла Кріс.

— Я дивилась — немає!

— Зараз прийду! — гукнула Кріс.

У спальні Регіни вона одразу попрямувала до шафи. Дівчинка стояла посеред кімнати, дивлячись у стелю.

— Що там таке? — запитала Кріс, шукаючи сукенку, яку купила тиждень тому й начебто повісила у шафу.

— Якийсь дивний шум, — відказала Регіна.

— Я знаю. В нас там з’явилися сусіди.

Регіна запитально подивилася на неї.

— Як це?

— Білки, сонечко, білки на горищі.

Донька була гидлива і боялася щурів. Навіть миша могла її злякати.

Пошуки сукні виявилися марними.

— Бачиш, мамо, її тут немає.

— Та бачу. Може, Вілла забрала її разом із брудною білизною.

— Вона таки десь зникла.

— Ну гаразд, надягни матроску. Вона теж гарна.

Вони рушили до «Хот Шопп». Кріс з’їла салат, а Регіна суп, чотири булочки, смажене курча, збитий шоколад і півпорції чорничного пудингу з кавовим морозивом. «Куди воно все в неї дівається? — лагідно посміхнулася Кріс. — У зап’ястки, чи що?» Дитина була квола, мов скороминуща надія.

Кріс запалила сигарету і глянула у вікно. Річка була темна й нерухома.

— Мені дуже сподобався обід, ма.

Кріс повернулася до доньки і, як це нерідко траплялося, аж затамувала подих від болю, добачивши в обличчі Регіни риси Говарда.

Вони повернулися перед сьомою. Вілла заварювала каву. Вигляд вона мала роздратований і понурий.

— Ну, Вілло, як воно? Добре відпочили?

— Не питайте. — Вілла вкинула в кавник пучку солі. Вони ходили в кіно, пояснила вона. Їй хотілося подивитися бітлів, але Карл наполіг на фільмі про Моцарта.

— Жахлива нудота. — Вілла ледве стримувала гнів.

— Співчуваю тобі. — Кріс засунула сценарій під пахву. — Слухай, Вілло, ти не бачила десь сукенки, яку я купила Регіні минулого тижня?

— Бачила, в шафі. Сьогодні вранці.

— І куди ти її поклала?

— Вона там.

— У брудній білизні?

— Та ні ж бо, в шафі.

— Там немає. Я дивилася.

Віллі стулила губи й похмуро стежила за кавою.

Кріс довго розкошувала у ванні, а коли пішла до спальні по халат, знайшла у себе в шафі зниклу сукенку Регіни. Вона валялася зім’ята на дні шафи. Кріс підняла її. Звідки вона тут взялася? На ній ще були фірмові наклейки. Кріс спробувала пригадати. Того дня, коли купувала сукенку, вона придбала ще дві чи три речі для себе. Отож, напевне, й поклала все разом.

Кріс віднесла сукенку в доччину спальню й повісила на плічка в шафі. Роздивилася гардероб Регіни. Гарно. Гарні сукенки. Атож, Рег, краще думай про це, а не про татка, який ніколи не пише.

Відійшовши від шафи, вона зачепилася за письмовий стіл. О господи, як боляче! Розтираючи пальці ноги, вона помітила, що стіл був майже на три фути зрушений зі свого місця. Не дивно, що вона, на нього налетіла. То, певно, Вілла посунула його, прибираючи в кімнаті.

Спустившись сходами в дитячу кімнату, Кріс побачила, що пташка вже готова і яскраво розфарбована.

— Тобі подобається? — спитала --">