Байков Матвей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

Босонога хохлушка розкладала перед кожним прибором аркуші обгорткового м’якого паперу.

Катерина Андріївна мені пояснила, що це для того, щоб не «бруднити серветок» руками, які

працюватимуть над раками».

Гість познайомився й з новинкою київської кухні – фруктовим салатом із квашеної капусти з

різними ягодами й свіжопросольними огірками – винаходом київського генерал-губернатора

Дмитра Гавриловича Бібікова, який був великим любителем куренівських фруктів і овочів.

Генерал-губернаторський салат подали зі смаженою індичкою, начиненою фісташками.

А завершився обід «повітряним яблучним пирогом, прямо з жару, облитим на наших глибоких

тарілках чудовими вершками училищної ферми».

Пригостивши гостя цією кулінарною феєрією, хазяїн повів його до свого кабінету, аби дим

пообідньої сигари не в’їдався в штофну оббивку їдальні. «

– Прошу вас до кабінету, – сказав Байков, потискуючи мені руку, – нам туди подадуть каву, а ви

випалите ваших солом’яних пахітосок, прилігши на диван після цієї шлункової роботи, котрою я

вас справно замучив.

Як бачимо, стіл Байкова був у міру примхливий і в міру простий. На ньому не було золоченої

бронзи, китайської порцеляни й ваз із дорогими колоніальними ананасами й персиками. Але був

«король сирів» – брі й навіть зелений сир домашнього приготування. І найголовніше – справжній

український борщ, який у ті часи доводилося спробувати далеко не кожному петербуржцеві.

Так просто й поетично виглядав наш святковий стіл у старі часи. Таким він залишився й у нинішні

дні. Стався лише помітний крен убік міцних напоїв. І це нововведення зіпсувало загальну картину.