Вернадский Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

стриже безбожні. Я сам ходив до нього, коли магазин відкривав.

– Якби на Русі був один Кузін! – вигукнув Іван Васильович. – Ви погляньте, скільки після

реформи 1861 року розвелося в країні лихварів. Сущі бандити з великої дороги – деруть від 15 до

20 відсотків річних з будь-якого кредиту.

– Згоден з вами, – сказав Алчевський. – ...Проводячи реформу, як завжди, багато чого не

врахували і не додумали. Та ще й скасували колишні кредитні установи. Тепер землеробові нікуди

податися з своєю потребою. Ось і спливли на поверхню кузіни. Для користі загальної справи з

ними треба кінчати.

– Але як? – знизав плечима Вернадський.

– Я знаю, – відповів Алчевський, – тому що багато роздумував... «Що далі» – питав себе. І дійшов

висновку, що слід терміново відкривати Земельний банк... І я б попросив вас, люб’язний Іване

Васильовичу, скласти статут такої установи...

Чоловіки потиснули один одному руки. А 2 вересня 1871 року в Харкові відкрився Земельний

банк.

РОЗПОЧАТЕ НИМ ДОСІ НЕ ЗАКІНЧИЛИ, з доповіді Л. Абалкіна на ювілейному засіданні

Міжнародного Союзу економістів

В кінці життя Іван Васильович переклав російською мовою роботу першого російського академіка

за фахом «Політична економія і статистика» Шторха. Це був підручник в шести томах, написаний

французькою мовою.

Вернадський переклав перший том. Причому в тексті приблизно четверта частина приміток -

написана ним самим.

Подальші томи донині так і не перекладені.

ПЕРЕПЛУТАЛИ БАТЬКА З СИНОМ, з статті С. Злупка «Українська «Економічна

енциклопедія» без українців»

Зрілість тієї чи іншої науки великою мірою визначається виданням підручників, посібників і

особливо енциклопедій. Про сучасний стан економічної науки в Україні свідчить тритомна

«Економічна енциклопедія», видана за редакцією професора С. Мочерного. В анотації до першого

тому «Економічної енциклопедії» її відповідальний редактор стверджує, що це, перша в Україні за

всю її історію оригінальна тритомна енциклопедія вітчизняних учених-економістів». Така

захоплююча самооцінка інтригує.

На жаль, уже перше знайомство з «Економічною енциклопедією» викликає подив, розчарування і

почуття пригніченості, оскільки головний редактор української енциклопедії знехтував

українськими економістами, зокрема й світової слави.

...Зовсім незрозуміло, чому нема в «Економічній енциклопедії» розповіді про засновника теорії

потреб українського економіста Івана Вернадського. Тим паче, що нині в курсі економічної теорії

теорія потреб посідає гідне місце. Крім того, європейську славу Іванові Вернадському принесло

його дослідження з історії італійської економічної думки.

Однак в енциклопедії замість Івана Вернадського міститься розлога розповідь про його славного

сина Володимира Вернадського, засновника вчення про ноосферу. Таке «заміщення» викликає

подив. Чим воно викликане – важко збагнути!

Вернадський добре володів українською мовою, в його домівці часто співали українські пісні.

Вчений мав велике зібрання українських книжок.

…Хочеться сподіватися, що у нинішньому XXI столітті, спадщина Івана Васильовича буде

оцінена належним чином і його економічні праці ще принесуть користь нашій державі. Твори

вченого і до сьогодні зберегли свою наукову цінність.