Ганский Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
майже безлюдними, вуличками невеликого містечка. Вони свідчать про неабиякий талант
художника, його приналежність до південноруської школи. Це позначається й на передачі світло-
повітряної напоєності, і на виборі позбавленої зовнішньої ефектності натури. Серед етюдів –
акварельний портрет художника в одязі католицького священика.
Доля прихильно поставилася до художньої спадщини одеського художника. В одну з неділь
вересня 1994 р. до художнього музею прийшли дві милі літні дами й дуже нерішуче намагалися
з’ясувати, чи знаємо ми художника Ганського й є чи в музеї його картини. Побачивши в експозиції
полотно художника «Біля ставу», вони розхвилювалися й зраділи.
З’ясувалося, що ці дами – племінниці П. Ганського – Олена Борисівна Позднякова й Тетяна
Борисівна Золотова. Приїхали вони до Одеси з Таллінна, аби відвідати рідні місця, довідатися, чи
пам’ятає Одеса свого художника.
У музейних працівників інтерес до Ганського був давнім. І тоді на стіл лягли фотографії
художника, акварельні етюди, виконані в останні роки, і спогади, спогади...
П. Ганський не належав до найактивніших суспільних діячів, які привертали до себе увагу. Він був
художником камерним і вишуканим. Його ім’я завжди з’являлося в ряді найвідоміших одеських
майстрів: К. Костанді, П. Нілуса, Т. Дворникова, Г. Головкова, Є. Буковецького й багатьох інших.
Його картини з виставок купували колекціонери й художники О. Руссов, Е. Петрококіно, М.
Кузнєцов, скульптор Б. Едуардс. Саме з цих колекцій до музею потрапило п’ять добутків
Ганського. Преса відзначала новаторський талант художника, часто називаючи його
імпресіоністом.
ХЛОПЧИК З ЗЕЛЕНИМИ РУКАМИ, з рецензії Є. Савельєвої «Товариство любителів
витончених мистецтв в Саратові»
Надзвичайно важливим став факт експонування семи картин Петра Павловича Ганського, вільного
слухача Академії мистецтв, який працював в Одесі.
Саратовська публіка отримала можливість ознайомитися з «декадентським жанром, який вже
давно отримав права громадянства на великих міжнародних виставках». І, хоча ставлення до цього
жанру ще довгий час буде залишатися негативним («Що ви скажете, наприклад, про «Дворик в
Алупці», де дерева темні як ніч, а небеса світло-жовті, чи про «Хлопчика» з зеленими руками?
Оригінальність, що межує з занепадом...», 1898. 9 квіт.), ті, хто писав про виставку з видимим
вдоволенням відзначили, що і прийоми В. В. Коновалова і Г. П. Бараккі в деяких роботах цілком
декадентські.
Не зовсім ще зрозумілі слова «декадентство», «символізм», «імпресіонізм», які пролунали в
зв’язку з 4-ю виставкою…, вперше чітко зафіксувалися в серцях саратовців: «Не виключено, що
ця велика школа, вочевидь, працьовита і послідовна, внесе що-небудь таке, що звичайний, нам
зрозумілий, живопис сприйме як корисну новину, як необхідну умову вдосконалення».
ЩЕДРИЙ ПОДАРУНОК, з замітки інформаційної агенції «Репортер»
У Одеському художньому музеї відбулася урочиста подія: Олена Позднякова і Тетяна
Золотова – спадкоємиці відомого художника Петра Павловича Ганського – передали до
фондів митецької скарбниці близько 40 його творів.
- 1
- 2
Последние комментарии
10 часов 13 минут назад
18 часов 13 минут назад
1 день 9 часов назад
1 день 12 часов назад
1 день 13 часов назад
1 день 13 часов назад