Майкова (Калита) Екатерина [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

опера та її майстри» (1940).

Після революції він виїхав на якийсь час до Сочі, де став редактором «Сочинського

кур’єра», газети білого уряду. При взятті червоними військами міста був заарештований.

Його виручив А. В. Луначарський, який був раніше з ним знайомий.

Повернувшись до Петрограду, Е. О. Старк служив у видавництві «Мистецтво» до своєї

смерті в блокадні дні – в червні 1942 р.

САМОТНЯ СТАРІСТЬ, з публічного листа К. Т.* «Сучасниця про Гончарова»

Під заколисуючий гомін бірюзового моря безвісно для широкої публіки доживає свої дні

забута письменниця Катерина Павлівна Майкова. Був час, коли вона жила у сфері вищого

інтелектуального життя, коли її оточував квіт російської літератури, коли вона, так би

мовити, грілася в променях слави знаменитих письменників.

Але роки пройшли, й волею долі Катерина Павлівна, як лермонтовський лист, що

відірвався від гілки рідної, знайшла притулок років тридцять тому під блакитним небом

чорноморського узбережжя, в невеликому тоді селищі Сочі. І тепер лише щедре сонце

півдня зігріває її самотню старість.

Не зважаючи на свої вісімдесят три роки, Катерина Павлівна дивом зберегла гостроту

зовнішніх відчуттів і ясність пам’яті. З особливим благоговінням й дбайливістю вона

зберігає спогади про І. Гончарова, другом якому була.

Ще дуже юною, сімнадцяти років, Катерина Павлівна, яка тільки вийшла заміж за В.

Майкова, брата поета і згодом співредактора «Сучасника», зустрілася із знаменитим

письменником. Гончаров любив чуйну й допитливу Катерину Павлівну, яку за простоту і

наївну серйозність до «питань» прозвав «старенькою».

Ще задовго до розриву з Тургенєвим І. Гончаров подорожував разом з Майковою,

Тургенєвим, Григоровичем і іншими. Гончаров разом з Катериною Павлівною старанно

відвідував галереї і музеї мистецтв, причому відносно прославлених творів живопису і

скульптури виявляв оригінальну естетичну оцінку. Загальновизнані шедеври, на зразок

«Сікстинської мадонни» в Дрездені й інших, не справляли на нього такого враження, як,

наприклад, на Тургенєва, який патетично вихлюпував свій захват. На підтвердження

вірності свого сприйняття Іван Олександрович посилався на незіпсоване й безпосереднє

чуття К. П. Майкової. Її тонку спостережливість в сприйнятті явищ закордонного життя

Іван Олександрович ставив у приклад іншим письменникам.

– Дивіться, – говорив він, – ми, художники, не помітили ось цього вітрила на озері, цього

світлового ефекту, а від її уваги такі художні деталі не вислизають.

…З часом Гончаров віддалився від своїх літературних товаришів. …Стало здаватися, що

Тургенєв… користується відвертістю Гончарова і запозичує у нього типи й образи.

У пам’яті К. П. Майкової зафіксувався такий, наприклад, епізод.

Гончаров надіслав з-за кордону листа з докладним викладом плану й описом дійових осіб

свого майбутнього роману «Крутояр». …Тургенєв, котрий тільки-но повернувся до

Петербургу, виїжджаючи до себе в маєток, запитав (у адресата – авт.), який проводжав

його, чи немає відомостей від Гончарова. Дізнавшись про лист, попросив узяти з собою,

кажучи, що прочитає уважно дорогою. Той, звичайно, дав.

Пройшло літо, восени письменники зібралися в Петербурзі. І там, як завжди, до

надрукування своїх творів, читали їх в тісному колі у Майкових. …Цього разу був

оголошений вечір прочитання нового роману Тургенєва «Напередодні». Той чомусь

запросив на цей вечір всіх, за винятком Гончарова.

Гончаров випадково, нудьгуючи вдома, пішов до будинку Майкових, побачив вогник у

них і вирішив зазирнути. Яким же виявилося його здивування, коли він застав всіх у зборі,

і зокрема Тургенєва, котрий читав свою річ.

Прихід Гончарова не здався нікому дивним, оскільки всі вважали, що і він запрошений, за

звичаєм. Збентежений був дещо, за словами Майкової, І. С. Тургенєв.

Скривджений Гончаров мовчки сів і став слухати. Коли Тургенєв кінчив читати,

Гончаров, схвильований, не сказавши нікому ні слова, пішов.

Після цього Гончаров пише різкий лист Тургенєву і звинувачує його в плагіаті. Тургенєв

відповідає в примирливому тоні з метою роз’яснити справу. Інцидент набув широкого

розголосу, і друзі вжили заходів для примирення двох улюблених письменників. Відбувся

третейський суд, на якому схожість в описі героїв …прагнули пояснити збігом творчості

великих художників. Все ж таки Тургенєв погодився знищити два

--">