Душкин Алексей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
особливо важлива при зведенні односклепінних станцій, де конструктивними засобами важко
досягти художнього ефекту. Для цього бажано ширше застосовувати, наприклад, пластичні
прозорі площини й ін.
Моє архітектурне кредо – станція «Кропоткінська». При створенні її проекту довелося звернутися
до анналів єгипетської підземної архітектури. Верх колон, освітлений масляними плашками в
підземних лабіринтах пірамід, взятий за основу конструктивного рішення. Воно відбиває ту
функціональну реальність, якій і повинно відповідати.
Станцію «Автозаводська» люблю за те, що вона виконана ніби одним подихом. Тут чітко
виражена конструктивна сутність і, як у російських храмів, чистота працюючої форми. До речі
сказати, «Автозаводська» – перша станція з гранітною підлогою.
«Маяковська», на мій погляд, могла б бути більш вражаючою. Справа в тому, що не всі
конструктивні задуми вдалося втілити в свій час у життя.
Засоби художньої виразності повинні відповідати вимогам архітектурної логіки. У цьому плані
встановлені на станції «Площа Революції» скульптури важко виправдати композиційно. На станції
«Новослобідська» освітлення було задумано через вітражі, тоді б виникало враження грота...
І останнє: вигляд метро – це явище, невіддільне від історії і культури народу.
ДИВНО ДО МІСЦЯ, з кореспонденції Г. Ревзіна «Краща архітектура радянської влади»
На кожному радянському архітекторові, навіть найталановитішому, лежить відбиток
«радянськості». Або у нього є якась ні на що не придатна споруда, за яку соромно, або якийсь
проект з таким ревним і несусвітним обожнюванням влади, що теж нікуди, або ж він впадає в
опозицію і нічого не може побудувати.
Здається, Олексій Душкін – єдине виключення з цього правила. ...У Душкіна немає жодного
проекту, за який можна було б йому дорікнути.
...У його роботах відчувається прекрасне, живе знання класичної історії архітектури, він з легкістю
користується ренесансними, барочними, класицистичними, античними прийомами, і все у нього
дивно до місця...
ТВОРЕЦЬ ПІДЗЕМНОЇ УРБАНІСТИКИ, з нарису Б. Торопова «Історія життя»
У його творчості органічно зійшлися, здавалося б, несумісні напрямки. Він був новатором і
шукачем, який чудово знав і використовував усі можливості сучасної будівельної техніки,
стверджуючи, що архітектура повинна орієнтуватися на постійне відновлення, розвиток,
створення нових форм. Але при цьому шукання сучасної архітектурної мови йшли в його
творчості паралельно з освоєнням і інтерпретацією архітектурної спадщини.
Головним досягненням, безумовно, є архітектура станцій метро, якій були присвячені найплідніші
і найщасливіші роки життя. У 1930-1950-і роки ним створено в натурі шість підземних станцій і
шість наземних вестибулів. І якби за усе своє життя він створив тільки дві станції метро –
«Маяковську» і «Кропоткінську» – цього було б досить, аби зайняти почесне місце в історії
архітектури. Тут ясність конструктивного і художнього задуму сполучається з логікою побудови
напруженої архітектурної форми. Головне в цих добутках – світлоносність образу архітектури,
побудованого на виявленні неіснуючого під землею світла, що архітектор розуміє як матеріальний
засіб формування простору і форми, як ведучий композиційний елемент.
Величезне значення у творчості Душкіна мала і тема наземних транспортних споруджень.
Створені ним вокзали ставали своєрідними символічними «воротами» міст, їхньою архітектурною
і містобудівною домінантою.
Багатогранна і самобутня творчість Душкіна-живописця. Він успішно працював в області
монументального мистецтва. Багато часу і сил віддавав педагогічної діяльності – і в
Московському архітектурному інститутові, і в проектних майстернях.
О. М. Душкін був фактично творцем нового напрямку в архітектурі – підземної урбаністики, але
головним був сам підхід зодчого до розробки цієї теми, котра вирізняється дивною людяністю.
Глибока внутрішня культура, любов до музики і природи допомагала архітекторові розуміти
специфіку психології людини, котра опинилася глибоко під землею, і створити гармонічний,
наповнений світлом простір. Людяність, внутрішня культура – основа його всієї різнобічної
творчої діяльності.
ДЕХТО ГОВОРИВ, ЩО ВІН – БОЖЕВІЛЬНИЙ, зі спогадів Т. Душкіної «Як народжувалися
образи станцій»
Найулюбленішою
Последние комментарии
20 часов 25 минут назад
20 часов 41 минут назад
20 часов 54 минут назад
20 часов 59 минут назад
23 часов 31 минут назад
23 часов 35 минут назад