Дубровский Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

прошарків суспільства, а решта суспільства була безмовною масою. «Волю

народу» насправді втілювала невелика група людей, яка вважала себе кращими представниками

нації.

...Ідея слов’янської взаємності – романтична теорія, яка виникла в декількох інтелігентських

думках і розділялася невеликою групою ентузіастів. Для практичної реалізації всі ці проекти були

абсолютно непридатні.

Гарячими прихильниками слов’янської взаємності в Росії були лише вчені-славісти – за всю

першу половину XIX століття цією тематикою займалися всього чотири професори. У 1842 Петро

Павлович Дубровський видавав у Варшаві журнал «Денниця», який був покликаний стати

спільнослов’янським органом. Незабаром видання закрилося через відсутність передплатників – в

Росії, для якої журнал перш за все видавався, його передплачувало… 12 чоловік.

У реальному житті ніякій слов’янській взаємності ніколи не було, за розмовами про неї завжди

ховалися конкретні політичні інтереси.


КНИГА ВЛАШТОВУВАЛА РУСИФІКАТОРІВ, з дослідження Я. Тазбіра «Хрестоматія перед

судом нащадків»

Укладений Т. Вежбовським підручник викликав обурення ще й тому, що в книзі для читання

Петра Дубровського, котра вийшла раніше, вступ і примітки до окремих творів давалися

виключно польською мовою, польською і російською приводилися заголовки уривків творів, які

увійшли до книги, а в кінці був польсько-російський словничок.

...В той же час вищезазначена книга для читання Петра Дубровського – ...позбавлений всякого

серйозного задуму вибір текстів, котрі розповідають про різні континенти, рослини, тварин, а

також про людські вади, тексти, за перевагою, запозичені з більш ранніх хрестоматій.

Правда, Дубровський помістив і уривки з творів Ігнація Ходзька, Казімежа Бродзінського,

Станіслава Яховича, Юзефа Коженевського, Яна Снядського, Юзефа Ігнація Крашевського,

філософа і історика мистецтва Юзефа Кремера, проте в цілому це були твори низької художньої

цінності, до того ж багато яких з них були здатні викликати у школярів нудьгу.

Не зважаючи на все це, книга для читання Дубровського до 1890 р. дочекалася цілих 11

перевидань, зокрема декілька посмертних.

..У школах апухтінської епохи дійсно прагнули вселити тим, хто навчався переконання, що

польська – лише один з діалектів російської, а не окрема мова. Таким чином, Дубровський

ідеально втілював мрії русифікаторів про підручник, в який «входили б статті польських авторів, які дружньо або принаймні не вороже ставляться до Росії».

Таємниця численних перевидань книги для читання Дубровського полягала і в тому, що підручник

Вежбовського, який повинен був з нею конкурувати, вже в першому виданні викликав

незадоволеність властей. Вони без особливих зусиль розшифрували патріотичний задум і вірно

вгадали дійсні наміри автора.

Зрозуміло, Вежбовському довелося відмовитися від текстів, які недружньо говорили про

«Москву» і росіян...

Однак ці поступки мало допомогли, оскільки Апухтін ще в листі від 15 липня 1884 р. прямо

констатував, що цей підручник прагне протягнути історію Польщі, пробуджує національні

почуття і національну гордість. У хрестоматії угледіли тексти не лише байдужі до Росії, але й

прямо їй ворожі.

В результаті на півтора десятки років довелося повернутися до підручника Дубровського, а

хрестоматія Вежбовського була вилучена з шкільного вжитку.


ПРИВЕРНУВ УВАГУ, з книги М. Тихомирова «Стародавня Москва. XII-XV ст.»

В даний час питання про походження «Задонщини» все активніше привертає до себе увагу

дослідників, тим паче, що знайдено новий список цього твору.

Особисто мені він був відомий давно за роботою над літописцями Державного історичного музею.

Новий список «Задонщини» включений до складу Новгородського 4-го літопису типу списку

Дубровського. Значення нового списку зрозуміле само собою, якщо взяти до уваги, що з відомих

списків цього твору два відносяться до XVII ст., один (неповний) – до XV ст. Наш список

середини XVI ст. найповніший і справніший, в основному схожий із списком Ундольського.

Текст «Задонщини» вставлений в літописну розповідь про Куликовську битву. Тому він і

залишався маловідомим.


ЧИТАВ МАЛОЦІКАВУ ДЛЯ МЕНЕ СТАТТЮ, з «Щоденника» О. Нікітенка

7 лютого 1859 року, субота

Вечір у Щебальського. Він живе жахливо далеко, на дачі за Нарвською заставою. Ми відправилися

туди з Дубровським.