Ой, ти бідний та нещасний Депардьє!
Ти скажи, у тебе розум трохи є?
І куди тебе, Жерарчику, несе?
Чи ти на ніч обчитався де Мюсе?
Чи у Сені наковтався ти води?
Ну, куди ти преш, куди «ву пре», куди?
Що тобі намазано — «Москва»?
В тебе, дупа, «міль пардон», то голова.
Любить Пушкіна й Тургенєва воно.
Так вони ж там не живуть уже давно!
Проковтнеш, месьє, культурний той гачок —
Прийде Путін і укусить за бочок.
Усі органи згризе тобі ущент,
Ох, кусючий той кремлівський президент!
Ти до нас приїдь, мусьяка, хоч на мить.
В нас податки можеш зовсім не платить.
Ще тобі дамо картоплі, буряків.
І маєток, можна трохи кріпаків.
Ліс і поле, щоб ти жив, і щоб радів,
Знайдем сир, який ти любиш, щоб смердів.
А за це ти нам — нічого, любий пан,
Тільки вийдеш на майдан, де наш Богдан,
І у напрямку гетьмана булави
Дулю скрутиш для треклятої Москви!
А ми будемо сміятись як дитя,
Бо в тій дулі наше щастя і життя,
Наша радість і буття, і майбуття.
А в Москву, Жераре, не твоя путя.
І забудь отих Толстого, Пушкіна,
В нас письменників ще краще, як багна!
І який з тебе Митіщ громадянин?
Неньку Францію ти зрадив, сучий син!
Зрадив свого «Нотр Дама де Парі»,
Зрадів гімн «Альон занфан де ля Патрі!».
І як скажуть земляки тобі «адьє»,
І як плюне між очей Мірей Матьє,
Ти приїдь до нас, у нас тут шанси є…
Паспорт зробимо «за штуку», Депардьє!
Последние комментарии
21 часов 43 минут назад
21 часов 57 минут назад
23 часов 5 минут назад
1 день 10 часов назад
1 день 10 часов назад
1 день 11 часов назад