Як зупинити час [Метт Хейґ] (fb2) читать постранично, страница - 2
Книга 402932 устарела и заменена на исправленную
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (97) »
Шрі-Ланка, три тижні тому
Чандріка Сеневіратне лежала в тіні дерева метрів за сто від задньої стіни храму. Очі в неї були заплющені, а обличчям, укритим глибокими зморшками, повзали мурахи. Я почув шурхіт у листі та підняв голову. На гілці сиділа мавпа та кидала на мене засудливі погляди. Я попросив водія тук-тука[3] відвезти мене до храму, щоб спостерігати за мавпами. Він же й повідомив мені, що цей вид з червоно-коричневим хутром та майже лисою мордою називається рілева[4]. — Цей вид майже зник, — сказав водій. — Вони залишилися тільки тут, і їх вкрай мало. Мавпа чкурнула від мене геть та швидко зникла в листі інших дерев. Я взяв долоню жінки — вона була холодна. Думаю, вона лежала тут уже з добу. З очей потекли сльози. Емоції важко здолати — мене охопив жаль, полегшення та страх. Було шкода, що Чандріка вже не відповість на мої запитання. А ще відчувалося полегшення від того, що мені не доведеться її вбивати. Адже інакшого виходу не було. Полегшення переросло у щось іще. Може, це від стресу, чи спеки, чи від бітара аппи[5], що я з’їв на сніданок, але мене знудило. І тут я чітко зрозумів: я так більше не можу. У храмі не було телефону, тому довелося дочекатися, поки я повернуся у свій готель у старовинному місті-фортеці Галле. Тут я сховався під москітну сітку, над якою марно крутив свої лопаті вітрогін, і зателефонував Гендріху. — Ти зробив те, що мав? — спитав він. — Так, — відповів я, хоча це була лише наполовину правда. Зрештою, результат усе одно був таким, якого він вимагав, тому яка різниця? — Вона мертва. А ти знайшов її? — поставив я своє звичне запитання. — Ні, — так само звично відповів він. — Поки що не знайшов. Поки що. Це був гачок, на якому він тримав мене вже десятки років. Але цього разу я мав інші думки. — Гендріху, будь ласка, давай припинимо це. Я хочу звичайного життя. Я більше не хочу цього робити. — Нам треба зустрітися, — зітхнув він. — Минуло вже багато часу.Лос-Анджелес, два тижні тому
Гендріх повернувся до Лос-Анджелеса. Він поїхав з цього міста ще в 1920-х, тому наразі вже можна було повернутися, бо тих, хто міг би його впізнати, вже немає. Гендріх мав великий будинок у Брентвуді[6], що слугував штаб-квартирою для організації «Альбатрос». Брентвуд ідеально підходив для таких цілей: великі будинки, що ховаються за високими парканами, запах герані звідусіль, майже жодних перехожих на вулицях, і взагалі усе — навіть дерева — настільки ідеальне, що аж гидко. Гендріх сидів у шезлонгу коло басейну з ноутбуком на колінах, і його зовнішність мене шокувала. Зазвичай Гендріх виглядав майже однаково, але не цього разу. Я просто не зміг не помітити, що він став молодший. Ні, звісно ж, він і досі був старий та мав покручені артритом суглоби, але він точно виглядав краще, аніж сто років тому. — Вітаю, Гендріху. Маєш чудовий вигляд. Він кивнув, наче я не повідомив йому нічого нового. — Ботокс. І підтяжка брів. Схоже, він не жартував. Наразі він жив під легендою пластичного хірурга, що відійшов від справ і переїхав із Маямі до Лос-Анджелеса (останнє мало пояснити, чому в нього тут немає колишніх клієнтів). Звали його Генрі Сільверман («Срібна людина! Непогано звучить, еге ж? Наче супергерой на пенсії. Що не така вже й неправда»). Я сів на другий шезлонг поруч. Його служниця Розелла принесла дві склянки смузі кольору заходу сонця. Гендріх узяв свою, і я помітив, які ж старі в нього руки: коричневі плями, обвисла шкіра, великі набряклі судинки. Обличчя легше виправити, аніж руки. — Плоховник. Смак просто огидний, спробуй. Мене завжди дивувало, як ретельно Гендріх слідкує за змінами. Здається, він завжди так жив — з 1890-х так точно. Хоча й багато століть тому він, мабуть, продавав тюльпани та був так само в курсі всього. Він був найстаршим з нас, але йому краще за всіх вдавалося дотримуватися усіх тенденцій сучасності. — Віч у тому, — продовжив він, — що в Каліфорнії єдиний спосіб удавати старіння — це виглядати молодшим. Якщо твоє обличчя- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (97) »
Последние комментарии
2 часов 31 минут назад
11 часов 34 минут назад
1 день 10 часов назад
1 день 11 часов назад
1 день 11 часов назад
1 день 11 часов назад