Первый признак псевдонаучного бреда на физмат темы - отсутствие формул (или наличие тривиальных, на уровне школьной арифметики) - имеется :)
Отсутствие ссылок на чужие работы - тоже.
Да эти все формальные критерии и ни к чему, и так видно, что автор в физике остановился на уровне учебника 6-7 класса. Даже на советскую "Детскую энциклопедию" не тянет.
Чего их всех так тянет именно в физику? писали б что-то юридически-экономическое
подробнее ...
:)
Впрочем, глядя на то, что творят власть имущие, там слишком жесткая конкуренция бредологов...
От его ГГ и писанины блевать хочется. Сам ГГ себя считает себя ниже плинтуса. ГГ - инвалид со скверным характером, стонущим и обвиняющий всех по любому поводу, труслив, любит подхалимничать и бить в спину. Его подобрали, привели в стаб и практически был на содержании. При нападений тварей на стаб, стал убивать охранников и знахаря. Оправдывает свои действия запущенным видом других, при этом точно так же не следит за собой и спит на
подробнее ...
тряпках. Все кругом люди примитивные и недалёкие с быдлячами замашками по мнению автора и ГГ, хотя в зеркале можно увидеть ещё худшего типа, оправдывающего свои убийства. При этом идёт трёп, обливающих всех грязью, хотя сам ГГ по уши в говне и просто таким образом оправдывает своё ещё более гнусное поведение. ГГ уже не инвалид в тихушку тренируется и всё равно претворяет инвалидом, пресмыкается и делает подношение, что бы не выходить из стаба. Читать дальше просто противно.
Слог хороший, но действие ГГ на уровне детсада. ГГ -дурак дураком. Его квартиру ограбили, впустил явно преступников, сестру явно украли.
О преступниках явившихся под видом полиции не сообщает. Соглашается с полицией не писать заявление о пропаже сестры. Что есть запрет писать заявление ранее 3 дней? Мало ли, что кто-то не хочет работать, надо входить в их интерес? Есть прокуратура и т.д., что может заставить не желающих работать. Сестра не
подробнее ...
пришла домой и ГГ отправляется в общественную библиотеку, пялясь на баб. Если ГГ и думает, то головкой ниже пояса. Писатель с наслаждением описывает смену реакции на золотую карту аристо. Диалоги туповатые, на уровне ребёнка и аналогичным поведением. История драки в школе с кастетами и войнами не реально глупая. Обычно такие тупые деологи с полицией, когда один сознаётся в навете оканчивается реальным сроком. Когда в руки ГГ попали вымогатели с видео сестры, действия ГГ стали напоминать дешевый спектакль. Мне данный текст не понравился, сказочно глупый.
ми у село луговиною. Не доходячи зо три верстви до села, побачив я на горі велику руїну мурованої будови. Сонце сиділо і огненним промінням освічувало темні мури, а за ними наоколо чорнів ліс.
— Що се за руїна? — спитав я парубка.
— Се «Чортова корчма», — відказав парубок.
— Як чортова?
— У сій корчмі колись, давно вже, шинкували чорти, тай досі що року перед різдвом бенкетують тутечки з відьмами.
— Хто ж бачив як вони бенкетують?
— Були такі, що бачили, тай розказували тим, що не бачили.
Я зійшов на гору, щоб огледіти руїну. Корчма була стародавної будівлі: широкі стіни й покої під зводами. В першому покою, на камяному помості, було розкидане скло від битих фляшок, кістки; а біля розваленої груби лежала кабиця, багацько битих горшків і купа попелу з вугіллям. Видко було, що тутечки ще не так давно щось готували і добре гуляли.
— Так, так, — сказав я, — бенкетували, тільки не знаю хто: чи люди, чи чорти?
— Кому ж більш і товктись тутечки, — відказав парубок, — як не чортам! Яка нечиста мати понесе сюди чоловіка!
— Розкажи ж мені, хто довідав ся, що в сій корчмі шинкували чорти? Як про се розказують?
— От, як про се розказують старі люди, — почав парубок. — Ще за часів Січи, недалечко від сієї корчми доживав віку старий запорожець. Мав він хату на дві половини, на одній, у світличці, сам жив, а на другій жила бабуся, що його доглядала і годувала. Запорожця того всі поважали, бо дуже добра і чесна була людина; не гнула перед ним кирпи і старшина, ходили до його і прості люди, деколи заходили й Татари (бо п по татарськи знав) і Жиди; та він і чортів не цуравсь: — інколи й біси до його навертались, то він було розпитує їх і бавить ся з ними.
— Раз, перед різдвом, тільки що вернув ся він із всеночної, чує — щось шкряба біля дверий. Запорожець думав, що кітка, тільки відчинив, а в хату шасть чорт: хука в лапки і гуля халяндри, бачите — дуже приморозило, так чорта проняв циганський піт.
«Тай змерз же! — каже чорт, — такий мороз, що аж очи зліпають ся! Будьте ласкаві, добродію, пустіть погріти ся».
«Грій ся, вражий сину», — каже запорожець, поскубши тихенько за вухо чорта.
«Спасибі вам, добродію, — каже чорт, — за вашу ласку». Тай сів біля грубки.
«Відкіля се, — спитав запорожець, — нечиста мати тебе принесла?»
«3далека, — каже чорт, — аж із того краю світа!»
«Щож ти там робив?» — спитав старий.
«Звісно що, — каже чорт, — іскушав людий. Щож нам чортам більше й робити!..»
«І не обридне вам, — каже запорожець, — чорт-батька-зна-чого блукати по світу! Пора б уже вам і вгамувати ся...»
«Е, добродію, — каже чорт збіднівшись, — не наша сила, не наша й воля: — і в нас є старшина, сиріч начальство... треба бачите, слухати ся; скачи враже, як пан каже. А то який би його біс оттак і по світу товк ся! Подивіть ся лишень на мене: гасаючи, всі кіхтики на лапах попротирав, і шерсть по боках повилазила!... Та ще колиб ви знали, що вони вагадують тамечки в пеклі: понастроювали скрізь тих шинків, корчем, запроваджують бенкети, ігрища, гоцаки, тропаки, гопаки!..»
«Невелика ще біда, — каже запорожець, — із тих шинків, корчем і ігрищів: прийде чоловік у шинок, випє собі на здоровля чарку горілки, з’їсть оселедець-другий; зберуть ся на празник або в неділю парубки та дівчата, погуляють собі, потанцюють, а деякі спарують ся й одружать ся...»
«Колиб так, — каже чорт, — то нічого було б й казати; а то хоч би і в сій корчмі, що біля вас... чи ви знаєте, добродію, хто там шинкує?...»
«Казали — якийсь Жид!» — каже запорожець.
«Який вам Жид! — відказав чорт, зареготавшись, — наш таки чорт, та ще й з Київа відьми налітають».
«Глянь! — каже запорожець, — не знав я сього, а то б пішов подивити ся!.. А ти ж, чорте, — пита, — що там робиш?»
«Що я роблю?.. Танцюю» — каже чорт, — сьогодні важний задамо бенкет, і музика таки наша пекельна буде, а вже які відьми із Київа назлітатають ся, на віки гарні! Приходьте, добродію, до нас, побачите як я буду танцювати гопака і гоцака!»
«Пішов би, — відказує запорожець, так нікому ж мене провести, старий вже з біса став...»
«Я ж вас проведу, — каже чорт, — разом і підемо».
«Добре! — каже запорожець, — побачимо, як там у вас, у чортів, люди бенкетують».
— Виголивсь запорожець, одяг червоний жупан із вельотами, що пообшивані брузументами, обувсь у чоботи сапянці, підперезав ся шалевим поясом, причепив шаблюку, і вусів не забув навапсити, та взявши чорта за хвіст, і пішов у корчму. Як зблизились ік корчмі, приглянув ся запорожець — аж перед ним не чорт уже, а парубок у чорному кобеняку, підперезаний червоним поясом, у смушевій шапці; і вже тримав його не за хвіст, а за кобеняк.
Увійшов запорожець у корчму, дивить ся — народу повнісінько як у церкві; по всіх ліхтарях позасвічувані свічки: дарма, що шабашкові, а палають неначе воскові в ставниках. Тільки вгледів орендар запорожця, зараз і підскочив до його з фляшкою.
«Мозе пан добродзій, — каже, — позволі килішек ґданської вудки?»
«Всип, — каже запорожець, — побачимо, що
Последние комментарии
10 часов 56 минут назад
18 часов 56 минут назад
1 день 9 часов назад
1 день 13 часов назад
1 день 13 часов назад
1 день 13 часов назад