Дорогами Маклая [Олександр Іванченко] (fb2) читать постранично, страница - 168

він скаржився майже в усіх своїх листах з Німеччини. І все-таки не це було причиною того, що він не міг бувати дома на канікулах. Щоб хоч раз на рік побачитися з сином, така віддана й діловита мати, як Катерина Семенівна, грошей на його приїзд у Петербург якось би знайшла. Та й не так багато на це було треба, принаймні значно дешевше, ніж провести канікули в Європі.

Загроза арешту — ось що зупиняло Маклая. «Я тільки в тому разі приїду до Петербурга, — писав він, — якщо буду певен, що мене через місяць, місяців півтора знову випустять з нього». А такої певності у нього, на жаль, не було всі п'ять студентських років.

(обратно)

43

У ранньому дитинстві Маклай тричі нездужав на скарлатину, переніс важку форму гнійного плевриту, після чого його возили в село й відпоювали молоком з-під корови. Мабуть, він випив його тоді стільки, що все життя потім не міг терпіти молочного запаху. Та молоко все-таки пив, розуміючи, що воно потрібне для здоров'я.

(обратно)

44

Обдарована поетеса й драматург, королева Румунії Єлизавета листувалася з Левом Мечниковим і називала його кузеном, оскільки той признався їй, то в ньому також тече кров румунських королів. У свою чергу Єлизавета доводилася рідною племінницею великій княгині Єлені Павлівні.

(обратно)

45

Одну з таких станцій згодом було створено в Севастополі, на базі якої потім заснували нинішній академічний Інститут біології південних морів.

(обратно)

46

Спостерігаючи за життям російського вченого у своєму палаці в Бюйтензорзі, добродушний дома старий Джемс Лаудон бачив, що його молода дружина Лючія, недавня італійська актриса, не байдужа до Маклая, але в той же час йому здавалося, що у мандрівника роман з його старшою донькою від першого шлюбу — Андрієнною. Вечорами Андрієнна часто грала Маклаєві на фортеп'яно його улюблені вальси Шопена і Штрауса, співала романси й декламувала вірші німецьких поетів. У відповідь він написав олією її портрет і подарував їй також написані в Бюйтензорзі дві свої картини — новогвінейський пейзаж і квітучу пальму таліпот, — котрі потім, через сім з половиною десятиріч, якимось чином попали до колекції картин першого президента Індонезії Сукарно.

Насправді ж Маклай закохався в Лючію. Уперше в житті дозволив собі таку розкіш, в чому потім глибоко розчарувався й надовго обізлився на все жіноцтво. Лючія не оцінила його почуття. Вона скористалася своїм становищем всемогутньої генерал-губернаторші тільки для легковажного флірту. А він покохав її насправді, наївно гадаючи, що старому Лаудону вона не пара. Так воно, звичайно, й було. Лаудону Лючія годилася в дочки, і ніякої справжньої любові між ними не було. Але молода жінка, певно, надто дорожила своїм становищем у вищих колах, що Маклай завжди зневажав. Різко негативне ставлення до таких шлюбів лишилося в нього на все життя.

(обратно)

47

Запам'ятаймо це ім'я, читачу — італійський ботанік і зоолог Бекарі. Далі ми з ним ще зустрінемось.

(обратно)

48

Нині — Сулавесі.

(обратно)

49

Амок — поширена в Індонезії форма нервового чи психічного розладу: хвору людину поймає шал, вона біжить вулицею і вбиває першого-ліпшого, хто їй трапиться назустріч; за старим звичаєм, такого недужого позбавляли життя. (Примітка автора).

(обратно)

50

Напади пропасниці.

(обратно)

51

Кочового.

(обратно)

52

Піщаного берега — по-малайському.

(обратно)

53

Правильно — боласи: дві важкі свинцеві кулі, прикріплені до двох кінців скрученого втричі ременя завдовжки приблизно з метр. Індіанці Патагонії, а потім і європейці, що поселилися тут, користувалися боласами для ловіння гуанако, кидаючи їх з великої відстані в задні ноги тварини, в такий спосіб триножачи її, а точніше, просто перебивали ноги. Далі бігти тварина не могла. (Примітка автора).

(обратно)

54

Очевидно, Маклай так зжився з цими думками, що вважав їх само собою зрозумілими, тому й не надавав їм особливого значення. А тим часом такий погляд на роль праці в житті людини здається природним і єдино правильним тільки нашим сучасникам, які вже в школі вивчають роботу Фрідріха Енгельса «Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину». А тоді, сто років тому, нічого такого світ ще не знав.

(обратно)

55

Газета Марата