Рікі та дороги [Марк Лівін] (fb2) читать постранично, страница - 2
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (32) »
Андрій Баштовий, головний редактор The Village Україна
Рікі та дороги
Дякую, бо є за що 1) Андрієві Баштовому; 2) його Сім'ї; 3) Тані Репецькій; 4) Каті Бабкіній; 5) Вячеславу Бардаченку 6) Саші Ісаковій; 7) Оксані Артеменко; 8) Марині Артеменко Моїй МаміОднаково важливо знати дві речі: як бути самому і як бути з іншими.Туве Янсон
Мене звати Матвій, мені чотирнадцять років, але люди, з якими я часом спілкуюся, кажуть, ніби я поводжуся як мала дитина. Це тому, що я дуже засмучуюся, коли щось забуваю або коли щось іде не так, як я звик, — іноді через це втрачаю контроль над собою і можу казати те, чого казати не варто, або сісти й годинами розхитуватися, або лягти й притискатися лицем до землі, зовсім не відчуваючи часу. Мене навіть кілька разів перевіряли на різні психічні захворювання, але це не дало ніяких очевидних результатів. Зараз я стою навкарачки посеред власноруч зробленого з гілок і листя намету у формі трикутника й дивлюся, як з-під моєї руки вимальовується не дуже рівна помаранчева лінія.
Вона позначає час, який я перебуваю в лісі. Я сьогодні тут перший день, і поки що мені добре. Так само я почуваюся, коли вдихаю повітря після дощу або коли вперше вдягаю щойно куплений зручний одяг. Я прийшов сюди, щоб побути в інакших умовах, сповнитися нових вражень, бо всі мої правила остаточно сплуталися і я перестав розрізняти, що добре, а що погано і навпаки. Кілька днів тому зі мною сталася одна подія, яка й привела мене сюди. Але спочатку через неї я вирішив провідати товариша, що жив по сусідству. Бабуся казала, що він нездужає. Отже, я поклав до рюкзака печиво, чай і трохи меду, який бабуся залишила на столі. Але буде брехнею казати, що мене в першу чергу непокоїв його стан і я просто хотів напоїти його чаєм. Це хвилювало мене в другу чергу. А насправді мені дуже треба було з кимось поговорити. Адже іноді треба проговорити все, чого ще не розумієш, щоб воно нарешті стало звичайним і припинило тебе їсти. А ще я від руки намалював другові листівку. Дуже просту. Подумав, що йому буде приємно її отримати. Хворих треба такими речами розважати. Коли я прийшов, він запитав, навіщо я приперся. Я сказав, що приніс йому печива й чаю, бо ми друзі. Він сказав, що ми не друзі — ми сусіди. Ми мовчали приблизно триста секунд. Але я можу помилятися, бо не мав секундоміра та просто лічив подумки. Був увімкнений телевізор — мій товариш дивився телевікторину, в якій діти
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (32) »
Последние комментарии
3 часов 36 минут назад
12 часов 39 минут назад
1 день 12 часов назад
1 день 12 часов назад
1 день 12 часов назад
1 день 12 часов назад