“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією [Микола Іванович Сенченко] (fb2) читать постранично, страница - 2

зрадництво, націоналізм, ворожість народів і передусім ненависть до російського народу — все це ми будемо тонко й непомітно культивувати, все це розквітатиме махровим цвітом. І лише невелика кількість людей здогадуватиметься чи навіть розумітиме, що відбувається. Але таких людей ми поставимо в безвихідне становище, перетворимо на посміховисько, знайдемо спосіб їх оббрехати й оголосити покидьками суспільства. Будемо спотворювати і знищувати основи моралі. Завжди робитимемо головну ставку на молодь. Станемо розтлівати, розбещувати її”^[2].

Коли було написано ці рядки, культурна революція у США вже починала давати свої плоди. Тому А. Даллесу неважко було прогнозувати те, що може відбутися в інших країнах, він добре знав механізми культурної інверсії.

Наведені вище слова А. Даллеса могли б стати епіграфом до життєпису вождів української революції 1992—1998 рр. — організаторів і провідників політики геноциду народу України. Як похмуро констатує А. Зінов’єв, “навряд чи можна знайти в історії людства інший такий приклад, коли частина населення країни з таким завзяттям, майстерністю і успіхом знищувала б свій народ задля корисливих, частіше за все ілюзорних інтересів”^[3].

Проте так відбувається не лише в Україні, Росії чи інших країнах колишнього Радянського Союзу. Апологети культурної інверсії, послідовно керуючись програмними документами А. Даллеса, спочатку випробували так звану критичну теорію на американському народі, виховавши “загублене покоління” 60-х років XX ст., відтак експортували свій “винахід” у країни Західної, а тепер і Східної Європи.

Однак ні американський, ні інші народи світу не спромоглися дати достойну відсіч ідейним кілерам культурної революції. Щоправда, нині у США, Західній Європі й країнах колишнього СРСР набирає сили правий рух, який бореться за національні держави, патріотизм, православні сімейні традиції та цінності, проти іудеофарисейської цивілізації та її сатанинських цінностей. Ревізіоністи Америки і Західної Європи, конспірологи, антиглобалісти, члени таємних організацій Японії (які поклялися знищити Америку за атомне бомбардування Хіросіми та Нагасакі^[4]), ісламський світ та багато інших утворюють нову силу, нове інтернаціональне братство, роз’яснюють народам світу гнилу сутність матеріалістичного лібералізму, іудеофарисейської цивілізації. Мине кілька років, і весь світ підніметься проти фінансового інтернаціоналу^[5] з його лихварським капіталом і матеріалістичною філософією, який, потураючи іудеофарисейській цивілізації, невблаганно веде людство до загибелі. Вони не мають жодного шансу на спасіння.

У слов’янських країнах, зокрема в Росії та Україні, більшість людей усвідомила, що деідеологізація — найпотужніша руйнівна ідеологія. Тому жодної деідеологізації бути не може. І суспільство, яке не має національної ідеї та ідеології, приречене на самознищення. На сьогодні жодна партія в Україні не виробила своєї ідеології, лише Всеукраїнська партія “Нова сила” заявила про ідеологічну доктрину “український солідаризм”.

Україна звільниться від існуючої колоніальної залежності (а вона є колоніальною державою) тільки тоді, коли кожен громадянин відчує персональну відповідальність за свою долю, за долю своїх дітей; коли кожна людина, озброєна досконалими знаннями, досконалим світоглядом, буде самодостатньою. Православний світогляд, який визнає богоцентричність світу, арійська ідеологія наших пращурів допоможуть народу України розпочати відродження, звільнитися від доларового зашморгу і вийти на шлях до нового світлого майбутнього.

“Бий їх, і вони втечуть! — заклик Меїра Ланського, надрукований у Нью-Йорку видавництвом Джонатан Девід. Кого треба бити, Ланський не уточнює, але закликає до терору і геноциду: “Євреї, чого притихли, наче дурні вівці, дозволяєте знищувати себе, обкрадати, вбивати ваших синів й ґвалтувати дочок?.. Сором вам! Треба підніматися на боротьбу. Ви такі ж люди, як і інші. Єврей може воювати! Я навчу вас, як це робиться. У нас немає зброї, та це нічого. Є дрючки й каміння. Якщо доведеться померти, помри з честю! Перестаньте боятися, дійте поодинці й групами, не чекаючи наказу й не дослухаючись докорів сумління. Наша справа свята! Дайте їм добре, бийте їх, і вони втечуть! Якщо судилося вмерти, помри в бою. Твої близькі, рідні, кохані чекають захисту і „в подвигу”^[6].

Як казав мій добрий приятель Едуард Давидович Ходос, “навчайтесь у євреїв!”.

Мене часто запитують: ви пишете про негативні сторони життя, отримали вже стійке визнання антисеміта, але що ви пропонуєте конкретно для того, щоб змінити ситуацію?

Що більше я замислююся над такими питаннями, то частіше доходжу висновку, що в ситуації яка склалася, нам не слід звинувачувати ні сіоністів, ані гендлярсько-лихварську і компрадорську еліту, що захопила владу.