Різдво у лісі [Ульф Старк] (fb2) читать постранично, страница - 2
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (10) »
Буркотун біжить за ними навздогін аж до хвіртки. — Плювати мені на шапку! — кричить він. — Я більше не буду гномом! І він гамселить носаком по хвіртці. Ще й так гамселить, що табличка, яку почепили на ній люди перед своїм виїздом звідси, відривається і теж летить за вітром.
На табличці було написано: «ПРОДАЮ ДІМ. СКОРО ПРИЙДУ ГОСПОДАР». Але якась білочка відгризла куток, тож тепер там лишилося тільки: «СКОРО ПРИЙДУ. Г…» «Краще піду додому, — думає Буркотун. — Зайду всередину, замкну двері й нікому не відчинятиму. А якщо джміль щось запитає, нічого не відповідатиму. Я не святкуватиму Різдва. Битиму байдики. Нічим не перейматимуся. Тільки сидітиму на своєму ліжку і насолоджуватимуся тишею». Буркотун кладе біля джмелевої голови грудочку цукру.
4
Далеченько звідси під одним величезним дубом є кроляча нора. Там вирує життя. Мама-кролиця варить капустяний сік. Тітка Інка витирає зимові яблука, загортає їх у кленове листя і складає в кутку нори. Дядько Кіна робить зарядку. Тато-кролик чистить свій чорний капелюх. А дідусь-кролик думає. Він любить думати. Скажімо, тепер він думає, чому все, що звалюється згори, падає вниз. А що роблять діти? О, вони галасують і кричать. Кроленята бавляться в гру «Не торкайся підлоги». А ще перестрибують меблі, зроблені з коріння і стовбурів дерев.
І тут мама-кролиця, що мріє бодай трохи відпочити від галасу, каже: — Може б ви пішли надвір погратися. Скоро ж зима. — Що таке зима? — питає Ніна. Ніхто з кроленят не знає, що таке зима. Бо вони ще ніколи не бачили зими. — Це коли морозець щипає за носа і все навколо біле, як головка цвітної капусти, — каже дідусь. — І називається те біле — сніг.
— Тоді я піду надвір і чекатиму снігу, — каже Ніна. — Іди, — каже дядько Кіна. — Я з тобою, — каже Кайн. — Тільки глядіть, щоб вас не звіяло вітром, — застерігає мама. — Бо сьогодні страшенно вітряно. Ніна та Кайн виходять надвір. А решта кроленят залишаються в норі і далі тренуються стрибати.
5
Надворі так дме, аж вуха тріпочуть. Ніна і Кайн ловлять листя, яке жене вітер. — Хто зловить отой найбільший листок, той виграє! — вигукує Ніна. Вона біжить за найбільшим листком. Обоє підстрибують високо-високо, щоб зловити. Але вітер щоразу його відносить. Так мало-помалу вони відходять від своєї нори. По хвилі Кайн кричить: — Глянь туди! Він знайшов поміж моху гномову шапку. — Мабуть, це якась шапка, — каже Ніна.
Кайн пробує надіти її на голову. Але заважають вуха. — Візьмемо з собою. У неї можна буде щось класти. — А що? — Скажімо, он те, — відповідає Ніна. Вона також щось знайшла: Буркотунові рукавички, звіяні вітром, зачепилися за кущ ялівцю. Вони висять і мовби манять її до себе. Ніна їх знімає. Але не кладе в шапку. Вона надягає їх на вуха. — Дивися! Вуховиці, — сміється вона. — Чудові теплі вуховиці! Гайда додому, покажемо їх дідусеві. — Ага, щоб йому знов було про що думати, — каже Кайн.
Дорогою додому вони знаходять ще дещо: якусь прямокутну річ із чудернацькими написами. Власне, та річ уже не прямокутна, бо в неї відгризено один куток. — Цікаво, що це таке? — питає Ніна. — Може, зима? — вгадує Кайн. — Як-не-як, а вона ж біла. — Так, — погоджується Ніна. — Але вона радше не біла, а сіра. І не щипає за носа. — Атож, однак візьмемо її з собою. І вони бігом несуть додому все, що знайшли.
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (10) »
Последние комментарии
1 день 2 часов назад
1 день 10 часов назад
2 дней 1 час назад
2 дней 5 часов назад
2 дней 5 часов назад
2 дней 5 часов назад