Вальс на прощання [Мілан Кундера] (fb2) читать постранично, страница - 3

серденька. Кліма розмовлятиме з медсестрою, як зі своєю найліпшою подругою; він щиро звіриться їй у всьому; скаже, що його дружина серйозно хвора і помре, дізнавшись, що її чоловік надбав дитину з іншою жінкою; що Кліма ні в моральному, ні в психологічному плані не зможе витерпіти такої ситуації; і що він благає медсестру зглянутися над ним.

Але ця метода зустріла принципові заперечення. Не можна будувати стратегію на такій сумнівній і непевній основі, як душевна доброта тієї медсестри. Надто вже чуйне і співчутливе серце мало бути в дівчини, щоб те звернення не обернулося проти Кліми. А вона, звісно ж, образиться, що він, батько її дитини, вділяє таку увагу іншій жінці, тож може завзятися проти нього.

Друга метода полягала в тому, щоб звернутися до здорового глузду тієї дівчини. Кліма спробує пояснити їй, що він не має і не може мати певності свого батьківства. Вони не були знайомі, бачив він її тільки раз у житті, та й нічого про неї не знає. Хто там іще з нею спав, йому невідомо. Ні, ні, звісно ж, він не каже, що дівчина хоче пошити його в дурні, але ж вона не може стверджувати, що не зустрічалася з іншими чоловіками! І якщо вона таки завірятиме в цьому, то звідки знати Клімі, що вона каже правду? Та й чи розумно приводити на білий світ дитину, якщо батько її не певен свого батьківства? Невже Кліма повинен кинути свою дружину задля дитини, про яку навіть не знає, чия вона? І чи хоче Ружена мати дитину, якій не дозволено буде ніколи дізнатися, хто її батько?

Але і цю методу визнали сумнівною. Контрабасист (найстарший поміж ними) зауважив, що розраховувати на здоровий глузд тієї дівчини ще нерозсудливіше, ніж уповати на її співчутливість.

Логіка тих аргументів не сягне своєї мети, а дівоче серденько здригнеться від того, що кохана людина не вірить у щирість її слів. Це тільки спонукатиме її ще впертіше, зі сльозливою настирливістю, наполягати на своїх словах і намірах.

Була врешті й третя можливість. Кліма присягається майбутній матері, що він кохав і кохатиме її. Він і словом не обмовиться, що припускає, ніби батьком тієї дитини може бути хтось інший. Навпаки, він огорне дівчину довірою, любов’ю й ніжністю. Всього наобіцяє їй, навіть розлучитися зі своєю дружиною. Змалює їхнє прегарне майбуття. І в ім’я того майбуття попросить її урвати вагітність. Пояснить, що народження цієї дитини передчасне, воно позбавить їх перших, найсолодших років кохання.

Цим міркуванням бракувало того, чого в попередніх пропозиціях було надміру, — логіки. Як це Кліма міг бути по вуха закоханий у медсестру, якщо уникав її два місяці? Та контрабасист казав, що закохані завжди діють алогічно, й дівчині це можна простісінько пояснити. Врешті всі зійшлися на тому, що, либонь, ця третя метода найбільш придатна для цього випадку, адже вона апелює до дівочої закоханості, що в цьому разі виступає єдиною, хоч і відносною, певністю.

6

Вони вийшли з театрика і попрощалися на розі вулиці, та гітарист допровадив Кліму аж до дверей його домівки. Він єдиний не схвалив запропонованого плану. Той план здавався йому не гідним їхнього начальника, якого він поважав.

— Як ідеш до жінки, то прихопи нагайку! — зацитував Ніцше, що з його праць запам’ятав лише цю однісіньку фразу.

— Хлопчику мій, — зітхнув Кліма, — це вона взяла на мене ту нагайку.

Гітарист запропонував Клімі поїхати з ним на його авто до того містечка, виманити дівчину на шлях і переїхати її.

— Ніхто не доведе, що вона не кинулася сама мені під колеса.

Гітарист був наймолодший в оркестрі, дуже любив Кліму, якого зворушили ці слова.

— Ти хороший хлопчина, — сказав він йому.

Гітарист детально змалював йому той план й аж почервонів од збудження.

— Ти хороший хлопчина, але це неможливо, — сказав Кліма.

— Чому ти вагаєшся, вона ж лярва!

— Ти справді хороший хлопчина, але це таки неможливо, — повторив Кліма і попрощався з гітаристом.

7

Опинившись на самоті, він замислився над пропозицією того хлопця й над тим, що спонукало його відмовитися від неї. Сталося це не тому, що він був шляхетніший за гітариста, а тому, що був не такий відважний. Страх, що його обвинуватять у змові з метою вбивства, був дужчий, ніж страх, що його оголосять батьком тієї дитини. Він бачив, як автомобіль валить із ніг Ружену, бачив Ружену, яка лежить на шляху в кривавій калюжі, й відчув, як йому на мить ніби аж полегшало, його навіть блаженство охопило. Проте він знав, що тішити себе ілюзіями ні до чого. Та й був у нього ще один клопіт. Він подумав про дружину. Боже милий, таж у неї завтра день народження!

За кілька хвилин мала вже бути шоста вечора, а крамниці якраз о шостій і зачинялися. Він хутко зайшов до квіткарні й купив величезний букет троянд. Ох і тяжкий мав бути цей день народження! Доведеться вдавати, що він з нею і серцем, і думками, потрібно присвятити себе їй, бути ніжним з нею, розважати її, сміятися разом з нею, й