Інформатика. Дитяча енциклопедія [Валентина Марковна Скляренко] (fb2) читать постранично, страница - 2

зорові образи, те, що ми відчуваємо шкірою. Чи є все це інформацією? Наш мозок переробляє величезні обсяги даних найчастіше непомітно, відбираючи тільки те, що цікавить нас у цю мить. І якщо температура – це інформація, то де ж знаходиться межа між матеріальним та інформаційним світами? Що ж тоді ми називаємо інформацією?

Знайти універсальне визначення інформації намагалися вчені-філософи. Інформація – це визначення змісту, отриманого із зовнішнього світу (Вінер); це комутація, зв’язок (Шеннон); обмеження різноманітності (Ешбі); оригінальність, міра складності (Моль); вірогідність вибору (Майлз Мартін).

Поняття «інформація» (лат. informatio – відомості, роз’яснення, виклад) дуже широке і багатостороннє, тому воно має цілий ряд визначень і синонімів. На даний момент найбільш широко розповсюджена думка, що універсального критерію, є тому й універсального визначення інформації не існує. Інформація визначається в першу чергу метою роботи системи. З цієї точки зору можна сказати, що інформацією є всі відомості про об’єкт, корисні «приймачу» (тобто людині, колективу або системі) для вирішення завдання чи досягнення мети. Якщо якісь відомості не потрібні, вони є «шумом», а не інформацією. Якщо ж ці відомості сприяють прийняттю помилкового рішення, то вони є дезінформацією.

Отже, відповідь на питання, чи є температура інформацією, така. Коли ми збираємося гуляти і простягаємо руку за вікно, щоб відчути, чи холодно там, – це інформація. А коли посеред улюбленої передачі починають передавати новини і прогноз погоди – це шум. А ось у прогнозі, якого ви чекали, на вихідні передали сонечко. Ви пішли гуляти з друзями і змокли під час несподіваної зливи. Це якраз дезінформація. А ще температура – це така фізична величина.

В наш час люди знайшли ще одне визначення. Інформація – це товар. Інформація – це гроші.

Вінстон Черчілль під час Другої світової війни сказав: «Хто володіє інформацією, той володіє світом». А колишній боєць спецназу SAS Енді Мак-Наб у своєму бестселері «Bravo Two Zero» писав: «Найкраща зброя – не артилерія або винищувачі, а інформація».

Справді, сьогодні будь-яка інформація може мати свою ціну. Газети продають інформацію читачам. Промислові шпигуни продають формули чи креслення, які теж є інформацією. Якщо знати, скільки завтра будуть коштувати акції різних компаній, то можна заробити на біржі завдяки інформації.

Звідки ж узяти потрібну інформацію? Колись, дуже-дуже давно, інформацію передавали з уст в уста. Тільки так, від старших до молодших передавався накопичений досвід. Потім люди винайшли письмо. Але варто зауважити: те, що люди записували з давніх-давен і записують дотепер, не є власне інформацією. Записують дані. На відміну від інформації, дані – це зареєстровані на будь-яких носіях відомості про об’єкт (реальний чи вигаданий). Ці відомості є даними незалежно від того, чи потрібні вони якомусь «приймачу», чи прочитав їх хтось. Тому дані є лише потенційною інформацією. Інформацією вони стають тільки після того, як потрапили до «приймача».

Текст фіксували на глиняних та дерев’яних дощечках, телячій шкірі, цеглинах, папірусі, аж поки не було винайдено папір. З нього можна було робити книги порівняно невеликого розміру, адже та кількість інформації, що повинна була зберігатися, уже не вміщувалася на кількох цеглинах чи камінцях. Тому багато століть більшість даних, накопичених людством, містилося в книгах. І навіть люди XX століття для здобуття потрібної інформації в першу чергу користувалися книгами. Наступним кроком у розповсюдженні та зберіганні інформації було винайдення друкарства, адже стало можливим досить швидко робити багато примірників якоїсь книги, проспекту тощо. Так на тривалий час вивішилась проблема копіювання інформації, але це не вирішило питання надійності її зберігання. Папір виявився дуже чутливим до вологи та тепла, саме тому у багатьох книгосховищах невисока температура і низька вологість. Так книги довше зберігаються. Ще книги досить дорогі, крім того, зі зростанням кількості даних навіть вони займають багато місця. Великі бібліотеки потребують складного обслуговування. Знайти потрібну інформацію серед кількох тисяч книг, навіть маючи каталог, буває досить важко.

Каталог (грец. katalogos – список) – перелік будь-яких предметів (книг, експонатів, товарів), складений у визначеному порядку.

Великий енциклопедичний словник

Напевно, учителі давали вам таке домашнє завдання, як реферат. Навіщо? А саме тому, щоб навчити добувати потрібну інформацію. І ще десятиліття назад реферати писали так: спочатку відшукати у каталозі необхідну літературу, потім прочитати її, виписуючи необхідні відомості, і тільки після цього можна було приступити до їх упорядкування і написання реферату. Потрібно було по кілька годин просиджувати в бібліотеці, передивляючись книги і вишукуючи крихти інформації серед сотень чи навіть тисяч