Вишневі усмішки кримські [Остап Вишня] (fb2) читать постранично, страница - 4
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
Зелененький барвіночку, Стелися низенько, А ти, милий, чорнобривий, Присунься близенько.
Всі б дані були за приєднання Криму до України. Спорідненість культур — і кришка! Без нікоторого імперіалізму — на законній підставі!
Море
(Дещо з природознавства)
Ну, море! В данім разі — Чорне море, тобто таке море, що чорне. Не Біле, а Чорне море… Це, значить, отакезна ніби яма, велика-велика, — вщерть налита солоною водою… Вінця в тій ямі звуться: береги… Дно — так і буде дно… Вода — так само вода… Оце є море… Море оте саме служить для того, щоб у йому купатися й дивитися на нього… Коли на море дивитися, то це буде: вид на море… Коли в йому купатися, то це так і буде: купатися в морі… По морю ще кораблі плавають, пароплави, броненосці різні, але то далеко від берега, рукою трудно їх дістати… Я писатиму тільки про те море і про те, що є в морі, що можна, — сказать би, — полапать, пам'ятаючи мудре наше прислів'я: «Не повірю, доки не полапаю!» Коли ви дивитесь на море, перш за все спадає вам на очі — вода… Прийшовши до моря, мацаєте його рукою: воно мокре… Руку в рота — солоне й капає… Значить, вода… Помацали берег — твердий… Значить, так: море… Ви не помилились… Пересвідчившись, що ви на морі, можете розглядати його далі. Море буває трьох сортів: тихе море, хвильове море й буряне море… Тихе море — це таке море, коли вода у йому тиха… Воно собі поволі ніби гойдається, потихеньку, ліниво хлюпає на берег і мружить спину під гарячим сонячним промінням… Хвильове море — це пастух… Воно гонить велику отару баранів до берега, кричить на них, підганяє, гнівається, випереджає тих баранів і викидає їх на берег з плюском, з гамором, з серцем… Барани ті, вискакуючи на берег, котяться по гальці, сунуть її своїм руном білим, ґерґочуть, скрегочуть і, розбивши своє руно біле об гальку круглясту, сунуться назад у море й тонуть… А море, гніваючись, що жодного барана не може на берег цілим вигнати, ще завзятіше, ще упертіше гонить їх. І так цілий день, а то й два, й три дні, аж доки, махнувши рукою: дурна, мовляв, робота! — заспокоюється, перевертається на тихе море й знову тоді поволі гойдається, потихеньку хлюпає й вимиває у хвилях своїх сонячні списи… Напастухувалось!.. А іноді… О, іноді воно, ганяючи білі отари отих барашків, як розлютується, як рознервується, як застриба, як зареве, як зашумить, так «пом'яни, господи, царя Давида!». Тоді воно показує третій свій сорт — буряним воно тоді робиться! Матінко моя! Тоді оті барашки білі робляться білими слонами (мореу між іншим, горілки не. п'є!) або просто горами, що ревуть, підстрибують, рвуться з боку в бік, б'ють об берег скажено, підіймаючи берегову гальку із лютим рокотом, вискакують далеко на берег та розлітаються хмарою божевільних бризок… Тоді всім, хто його бачить, робиться страшно… А мені ні, бо я буряного моря не бачив…
* * *
Морська вода, як я вже вище зазначив, — солона вода, бо містить у собі так звану
Последние комментарии
9 часов 3 минут назад
10 часов 36 минут назад
14 часов 29 минут назад
14 часов 34 минут назад
19 часов 54 минут назад
2 дней 7 часов назад