Домашній ангел [Іван Сочивець] (fb2) читать постранично, страница - 15

— Значить, з морячком далекого плавання знюхався, — Толя припирав до стіни товариша.

— Все тут, на місці купую, — робив загадкову міну Вася і, на зло Толі, підкреслено торкався гудзика на наймоднішому жакеті.

Толя втратив спокій. Йому теж хотілося, щоб, коли йде вулицею, на нього задивлялися дівчата, ламали собі каблучки, налітали на перехожих.

А далі не витримав. Якось, зовсім недавно, побачивши на Васі шикарні брюки, Толя заплакав гіркими чоловічими сльозами.

І тоді Вася здався. Вася погодився відкрити другові секрет, тільки за однієї химерної умови. Толя поклявся не порушити тієї умови, бо відчував, що велика таємниця вміння гарно одягатися, таємниця моди — в його руках.

Вася написав записку, вклав її у конверт і ретельно заклеїв. Ні адреси, ні прізвища на конверті не написав.

«Блат», — здогадався Толя. Але змовчав.

— З цією запискою підеш до універмагу, — сказав Вася, — і у відділі готового одягу вручиш наймолодшій дівчині. Тільки — ні пари з вуст, щоб тебе навіть різали. Робитимеш, що тобі велітимуть, лише жестами.

Толя не пішов, а полетів до універмагу. Він миттю опинився на третьому поверсі, блискавично відшукав наймолодшу голубооку продавщицю і, приклавши два пальці до губів, як наказав Вася, таємниче тицьнув їй записку.

Дівчина, не без цікавості й подиву, розірвала конверт і пробігла очима папірець.

— Ясно, — сама до себе сказала дівчина, окинула Толю допитливим поглядом і скрушно, з співчуттям похитала головою.

Толя стояв і дивився собі під ноги.

— Марійко! — гукнула голубоока до іншої продавщині.— Займися ось товаришем, тільки з особливим тактом, бо це…

Толя не почув слів, сказаних після «це», але зрозумів, що його обслужать не так, як усіх відвідувачів магазину. І не помилився.

Марійка щось сказала людям, які юрмилися біля примірочної, поза чергою завела туди Толю і переносила не менше п’яти костюмів, доки той не вибрав собі такого, що сам Вася міг упасти від заздрощів.

Додому Толя йшов з вискоком.

— Тепер мені треба ще пальто, гарну сорочку, наймодніший галстук, — просив він Васю, знаючи, що відмови більше не буде.

— Влаштуємо, — як завжди, жартома сказав Вася. — Початок зроблено, кінець буде.

Другого дня Толя знову летів до універмагу. Туди ніс записку, а назад — красиве пальто.

Не відомо, скільки б Толя ще переносив Васиних записок, якби випадково не відкрив їх змісту, коли купував галстук.

Толя прийшов у цей відділ на третій день. Тицьнув конверт продавщиці, галстук облюбував, гроші заплатив, коли це побачив записку Васину на підлозі. Прочитав і отетерів.

«Дорогі продавці! — писалося у тій записці.— Згляньтесь над оцим хлопцем. На його біду — він одинокий, німий і страшенно нервовий. Страждає манією моди. Вважає, що все куплене по знайомству, то найкрасивіше. Робіть же вигляд, що ви відпускаєте йому щось особливе. Не травмуйте хворої людини».

У Толі ніби мурашки побігли по спині. Обличчя запашіло жаром. Йому хотілося, щоб в цю ж мить поруч опинився Вася. Л потім охолонув. 1 більше не сердився на Васю за його жорстокий жарт. Цей урок допоміг Толі збагнули секрет елегантності,

Редактор В. Чепіга.

Здано до набору 27. 12. 82. Підписано до друку 31. 01. 83 ВФ 15254. Формат видання 70х108 1/32. Папір газетний. Гарнтура літературна. Високий друк. Умови, друк. арк. 2.8. Обл вид. арк. 2.28. Тираж 103200. Зам. 06111. Ціна 10 коп.

Ордена Леніна комбінат друку видавництва «Радянська Україна», 252047. Київ-47, Брест-Литовський проспект, 94 Адрес редакции: 252047. Киев-47, ул. Петра Несторова, 4.

Ордена Ленина комбинат печати издательства «Радянська Україна», 252047. Киев-47, Брест Литовский проспект, 94