cit anno:
"Но чтобы смертельные враги — бойцы Рабоче — Крестьянской Красной Армии и солдаты германского вермахта стали товарищами по оружию, должно случиться что — то из ряда вон выходящее"
Как в 39-м, когда они уже были товарищами по оружию?
Дочитал до строчки:"...а Пиррова победа комбату совсем не требовалась, это плохо отразится в резюме." Афтырь очередной щегол-недоносок с антисоветским говнищем в башке. ДЭбил, в СА у офицеров было личное дело, а резюме у недоносков вроде тебя.
Первый признак псевдонаучного бреда на физмат темы - отсутствие формул (или наличие тривиальных, на уровне школьной арифметики) - имеется :)
Отсутствие ссылок на чужие работы - тоже.
Да эти все формальные критерии и ни к чему, и так видно, что автор в физике остановился на уровне учебника 6-7 класса. Даже на советскую "Детскую энциклопедию" не тянет.
Чего их всех так тянет именно в физику? писали б что-то юридически-экономическое
подробнее ...
:)
Впрочем, глядя на то, что творят власть имущие, там слишком жесткая конкуренция бредологов...
От его ГГ и писанины блевать хочется. Сам ГГ себя считает себя ниже плинтуса. ГГ - инвалид со скверным характером, стонущим и обвиняющий всех по любому поводу, труслив, любит подхалимничать и бить в спину. Его подобрали, привели в стаб и практически был на содержании. При нападений тварей на стаб, стал убивать охранников и знахаря. Оправдывает свои действия запущенным видом других, при этом точно так же не следит за собой и спит на
подробнее ...
тряпках. Все кругом люди примитивные и недалёкие с быдлячами замашками по мнению автора и ГГ, хотя в зеркале можно увидеть ещё худшего типа, оправдывающего свои убийства. При этом идёт трёп, обливающих всех грязью, хотя сам ГГ по уши в говне и просто таким образом оправдывает своё ещё более гнусное поведение. ГГ уже не инвалид в тихушку тренируется и всё равно претворяет инвалидом, пресмыкается и делает подношение, что бы не выходить из стаба. Читать дальше просто противно.
було майже неможливо. Потім вона починала підійматися — і ставала дедалі яскравішою. А потім крихітна іскорка опускалася в протилежній стороні небозводу, поступово меркла і, гублячися в димці, зникала зовсім перед тим, як сховатися за лінією обрію аж до наступного свого з’явлення.
Міжпланетний корабель зменшував швидкість. Його еліпси скорочувалися. І настав день, коли радіо сповістило:
— «Венера-1», керована академіком Риндіним, погасила швидкість до потрібних норм. Остаточно вирішено, що астроплан знизиться на Азовському морі. Урочиста зустріч експедиції академіка Риндіна відбудеться в Ахтарському лимані, трохи вище сорок шостої паралелі, вздовж якої буде знижуватися корабель, у середу, об одинадцятій годині ранку!
Ані поїзди, ані гігантські експресні ракетоплани не в змозі були вмістити тисячі й тисячі захоплених людей, які поспішали до середи опинитися якщо не в самому містечку Приморсько-Ахтарському, куди мусив підійти астроплан, то бодай в районі Ахтарського лиману, звідки можна було спостерігати наближення астроплана. Шляхи були вкриті безперервними потоками автомобілів. Здавалося, вся радянська країна прийшла в рух і прямувала до тихих берегів лиману. Люди мчали сюди з усіх кінців.
Своїх представників надсилали Сибір, Середня Азія, Хабаровськ і Камчатка. Стратосферні ракетоплани привозили гостей з Китаю, Кореї, Індії, Югославії, Польщі, Чехословаччини, Німеччини, Угорщини. їхали вчені й журналісти з країн Європи, Азії, Америки, Африки і Австралії, які поспішали, щоб бути присутніми під час події, яка хвилювала весь світ.
Ранкове сонце, визирнувши з-за моря, здивувалося: ніколи ще не доводилося йому бачити на спокійних і тихих берегах Ахтарського лиману такого пожвавлення! Береги змінили свій звичайний вигляд. Не було видно ані золотавого піску, ані зеленої трави, — безкраї натовпи людей закрили все.
У чистому синьому небі не залишилося жодної хмаринки, — свіжий вітер відігнав їх вночі на південь. Сяюче радісне сонце неквапливо підіймалося вище й вище над сріблястою поверхнею моря. Заспокоївся і вітер; хвилі з легким шумом косою чередою набігали на берег і залишали на піску вологі широкі сліди.
Усі знали, що астроплан уже розпочав зниження. Але де ж він? «Венера-1» мала показатися із західної сторони небозводу, з боку далекого, схованого за обрієм Сиваша. Десятки тисяч біноклів жадібно вдивлялися в голубий небосхил.
Втім, у прозорому небі не було видно нічого.
— Де ж астроплан?..
Крізь гул багатотисячного натовпу долинув звук сирени, встановленої на вишці в Приморсько-Ахтарському. Цей довгожданий сигнал був зрозумілий всім: міжпланетний корабель помічений в небі!
— Де ж він? Де?
Минуло лише кілька секунд — і біля самого обрію, далеко-далеко в небі з’явилася ледве помітна темна рисочка. Вона наче повисла в прозорій синяві на якусь мить — і враз почала підійматися. Вище й вище, ніби сковзалася по прозорій перекинутій чаші неба. Здавалося, що ця малесенька рисочка ось-ось зникне, розчиниться в сяючій синяві. Проте ні, вона помітно збільшувалася, вона наближалася!
Рисочка завершила свій уявлюваний підйом небозводом. Вона тепер явно змінила напрям і мчала немовби під кутом, вниз до поверхні моря. От уже видно, що це не рисочка, а загострена сигарка. Астроплан, астроплан, це він!
І слідом за ним тягнуться кілька зовсім маленьких темних трикутничків. Так, це — викинуті астропланом конічні парашути, за їх допомогою корабель уповільнює свою швидкість, гальмує в повітрі.
Астроплан зростав прямо на очах. Ще мить — і він косо промайнув у повітрі і зарився носом у хвилі, зник під поверхнею моря, як стріла, випущена з лука. Високі сплески вказували місце, в якому міжпланетний корабель поринув у море.
Ці сплески відвернули увагу спостерігачів, — а астроплан тим часом встиг уже знову виринути з-під води і швидко плив в напрямі до берега, погойдуючись на хвилях. Від нього здіймалися хмари білої пари, він цілком був оповитий ними. Вода скипала навколо його металічного корпусу, який розжарився від тертя в атмосфері.
Астроплан описував на поверхні моря широке півколо, весь час уповільнюючи свою швидкість. Він наближався до Приморсько-Ахтарського, пропливаючи повз усіяні людьми береги. Повільніше, повільніше — і ось він зовсім спинився. Його відділяло від берега не більше ста метрів.
Гримнула музика. Проте її звуки заглушила буря радісних вигуків, привітань, оплесків, якими люди зустрічали перший в світі пасажирський космічний корабель, що повернувся з далекої подорожі.
У верхній частині астроплана відчинився люк. Зараз, зараз з нього вийдуть учасники експедиції!
Втім, з люка ніхто не з’являвся. Люди на березі завмерли в напруженому чеканні. Одразу стало так тихо, що звуки оркестру здалися вже неймовірно гучними. Лише хвилі плюскотіли біля величезного металічного тіла астроплана. Чому ніхто не виходить з корабля?..
Проте ось з відчиненого люка астроплана
Последние комментарии
9 часов 44 минут назад
11 часов 17 минут назад
15 часов 11 минут назад
15 часов 15 минут назад
20 часов 36 минут назад
2 дней 8 часов назад