Некрасов Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
НЕКРАСОВ Микола Олексійович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Поет.
З поміщицької родини.
Народився 28 листопада (10 грудня) 1821 р. в м. Немирові Брацлавського повіту Подільської
губернії Російської імперії (нині – районний центр Вінницької області України).
Помер 27 грудня 1877 (8 січня 1878 р.) в м. Петербурзі (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Похований на цвинтарі Новодівочого монастиря.
Навчався в Ярославській гімназії (1832-1837), слухав лекції на філологічному факультеті
Петербурзького університету (1838-1840).
Був видавцем і редактором журналу «Сучасник» (1847-1866), співредактором журналу
«Вітчизняні нотатки» (з 1868).
Друкувався в журналах «Вітчизняні нотатки», «Син Вітчизни».
Дебютував в журналі «Син Вітчизни» віршем з приміткою «Перша спроба 16-річного юного поета
(1837) і пізніше – збіркою «Мрії і звуки» (1840).
Потім настала черга наступних доробків: «Балакун» (1843),»У дорозі» (1845), «Коробейники»
(1861), «Лицар на годину» (1862), «Мороз, Червоний ніс» (1864), «Дідусь» (1870), «Російські
жінки» (1871-1872), «Три елегії» (1873), «Ранок», «Зневіра», «Елегія», «Пророк» (усі – 1874),
«Кому на Русі жити добре» (1866 -1876), «Сучасники» (1875-1876), «Сівачам» (1876). І фінальна
збірка – «Останні пісні» (1877).
Н. зібрав і опублікував два альманахи: «Фізіологія Петербургу» (1845), «Петербурзький збірник»
(1846), в яких надрукував повісті, оповідання, нариси І. Тургенєва, Ф. Достоєвського, В.
Бєлінського, О. Герцена, В. Даля.
Наш земляк – автор вірша «Блажен незлобивий поет», написаного на смерть М. Гоголя.
У свою чергу Н. багато перекладав І. Франко.
Владі не подобалася незалежна творча позиція Н., і вона відповідно реагувала. Так, вірш
«Батьківщина» цензура заборонила, а нарис «Петербурзькі кути» безбожно порізала. У свою
чергу, сам поет, болісно сприйнявши критику свого першого збірника, скупив тираж і його
знищив.
Особисте життя генія теж не було легким. Ще трирічним малюком батько, ярославський поміщик-
самодур, перевіз сина до свого маєтку Грешнєво. Поводився він у родини надзвичайно грубо.
Часто діставалося і неслуху-хлопчику. А коли вже юнаком Н. відкрито пішов наперекір батькові, знехтувавши його вимогами йти на військову службу, той позбавив сина найменшої матеріальної
підтримки. Тож перші п’ять років у Петербурзі поет жив у підвалі, з якого за несплату господарка
збиралася його вигнати, перебивався з чорного хліба на воду, голодував.
А коли наш земляк у чудовому настрої відправився на весілля сестри, то – так сталося! –
потрапив… на похорони матері.
На тридцять третьому році життя він тяжко захворів (1853). Незважаючи на нестерпний біль, поет
продовжував працювати.
Нещастя, які випали на його долю, згодом найшли своє відображення у віршах і незакінченому
романі «Життя і пригоди Тихона Тростникова».
Серед друзів та близьких знайомих Н. – Л. Толстой, І. Гончаров, Ф. Достоєвський, М. Салтиков-
Щедрін, В. Жуковський, М. Добролюбов, В. Сологуб, Г. Плеханов, Д. Григорович, Я.
Полонський, І. Бєлінський, І. Панаєв та ін.
***
ПОЕТОМ МОЖЕШ І НЕ БУТИ
, з творчого кредо М. Некрасова
Поетом можеш і не бути, а громадянином бути зобов’язаний.
ПРОЇЖДЖИЙ КОРНЕТ, романс М. Некрасова «Що так жадібно дивишся на дорогу»
Что так жадно глядишь на дорогу
В стороне от веселых подруг?
Знать, забило сердечко тревогу —
Все лицо твое вспыхнуло вдруг.
И зачем ты бежишь торопливо
За промчавшейся тройкой вослед?
На тебя, подбоченясь красиво,
Загляделся проезжий корнет.
На тебя заглядеться не диво,
Полюбить тебя всякий не прочь:
Вьется алая лента игриво
В волосах твоих, черных как ночь;
Сквозь румянец щеки твоей смуглой
Пробивается легкий пушок.
Из-под брови твоей полукруглой
Смотрит бойко лукавый глазок.
Взгляд один чернобровой дикарки,
Полный чар, зажигающих кровь,
Старика разорит на подарки,
В сердце юноши кинет любовь.
Не гляди же с тоской на дорогу,
И за тройкой вослед не спеши,
И тоскливую в сердце тревогу
Поскорей навсегда заглуши!
Не нагнать тебе бешеной тройки:
Кони крепки, и сыты, и бойки,—
И ямщик под хмельком, и к другой
Мчится вихрем корнет молодой.
МИ РОЗЛУЧИЛИСЬ ДО
Последние комментарии
12 часов 54 минут назад
13 часов 11 минут назад
13 часов 23 минут назад
13 часов 29 минут назад
16 часов 55 секунд назад
16 часов 4 минут назад