Терещенко Федор [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ТЕРЕЩЕНКО Федір Федорович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Авіаконструктор, повітроплавець. Один з фундаторів літакобудування на теренах Російської

імперії.

З родини фабриканта. Батько, Терещенко Ф., – власник низки цукрових підприємств.

Народився 11 листопада 1888 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 30 січня 1950 р. в м. Парижі (Франція).

Навчався на механічному відділенні Київського політехнічного інституту (1907-1912), закінчив у

Франції курси пілотів (1910).

Самотужки та у співпраці створив аероплан (1909), високоплан (1912), низку монопланів (1913-

1914), літак «Терещенко-7» (1916). Всього на його рахунку сім оригінальних моделей повітряних

суден.

Наш земляк також запатентував наступні винаходи: крило зі змінною кривизною поверхні,

пристрій для з’єднання дерев’яних частин аероплану, гнучке крило, прилад з випробування

деревини на тиск.

Більшовицької влади не сприйняв, емігрувавши до Франції.

Що стосується особистого життя, то солодким, мов цукор, воно не було. Ще малюком Т. втратив

батька (1894), пережив розлучення з дружиною (1916).

Серед друзів та близьких знайомих Т. – С. Зембінський, А. Пішоф, М. Жуковський, В. Григор’єв,

І. Сікорський, М. Делоне, Л. Голанчікова, В. Йордан, Ф. Билінкін, О. Кудашов та ін.

***

СПІЛЬНЕ БЛАГО,

з життєвого кредо

Ф. Терещенка

Прагнення до суспільних справ.

ЛІТАЮ, з листа Ф. Терещенка матері в 1910 р.

Я страшенно радий, що мені вдалося літати. Це так приємно, що важко навіть описати почуття, які

переживаєш.

Так, як я літаю, небезпека усунена абсолютно. Понад 12 метрів не піднімаюся.

НЕ ЗІЙШЛИСЯ ВДАЧЕЮ, з статті «Федір Федорович Терещенко» на ukrsugar.kiev.ua

Рідні називали його Дориком (похідна від Федорика). ...Навчаючись на 2-му курс, він несподівано

для родичів вирішив одружуватися. Наречена була старшою на 5 років, але це його абсолютно не

шокувало. У той час для всіх студентів обов’язково був потрібний дозвіл директора інституту на

одруження.

Федір зумів переконати того в необхідності цього кроку, і дозвіл було отримано. Весілля

святкували в Петербурзі. А жили молодята в Києві у своєму власному будинку, який Федір купив

для своєї сім’ї, не бажаючи жити разом з матір’ю і прискіпливою неодруженою тіткою Ольгою

Миколаївною.

Через рік дорогою на Відень Ф. Терещенко став батьком, оскільки донька Наталка народилася під

час подорожі.

...Сидіти на одному місці для Федора – що зазнавати тортур. Аби дати вихід своїй неприборканій

енергії, йому щодня були потрібні нові пригоди. На відміну від чоловіка, дружина відрізнялася

достатньо спокійним, навіть флегматичним характером. Із-за відмінностей сімейне життя не

склалася. Дружина, мабуть, не безпідставно, звинуватила чоловіка в подружній невірності і

залишила його.

На Федора церква наклала єпитимію – покарання, яке передбачає пости, тривалі молитви і штраф

на користь дружини у розмірі 250 тис. руб.

Може це й засмутило Ф. Терещенка, але ненадовго, адже головною любов’ю і прихильністю в

його житті була авіація. Весь свій вільний час він віддає авіамоделюванню.

ПОЖЕРТВУВАВ НА АЕРОДРОМ, з кореспонденції Н. Гамолі і В. Мухіна «Літати – так літати»

Наздоганяючи на початку минулого століття промислову Європу, українські капіталісти

допомогли інженерам-аматорам випередити світ за кількістю і якістю технічних винаходів. Саме з

київського аеродрому піднявся в небо перший в Російській імперії аероплан, сконструйований

студентом гуртка повітроплавання Київського політехнічного інституту.

З 1909 року гурток перетворився на Київське повітроплавне товариство з своїм статутом,

традиціями. Вельми авторитетне в авіаційних колах об’єднання мало і свої нагороди – почесні

дипломи і свідоцтва, медалі, золотий, срібний і бронзовий нагрудні знаки.

Найвдалішим конструктором виявився Федір Терещенко. У своєму маєтку Червоне

Бердичівського повіту Волинської губернії (Андрушівський район Житомирської області) він

влаштував авіамайстерню: на метало– і деревообробних верстатах працювали 25 осіб.

Під час війни розширена майстерня виконувала невеликі замовлення військового відомства. Тут

побудували і відремонтували декілька десятків літаків.