Макаренко Антон [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
– Теж чистильник! А документ у тебе є? Ну?
У цей сумний момент на підставці знову з’являється нога. На ній – старезний черевик світло-
брудного кольору, який давно не бачив гуталіну. Внаслідок досить нечемного поштовху молодик
відхитнувся вбік, але поштовх супроводжується дуже ввічливими словами:
– Синьйор, поміркуйте, ніякий документ не може замінити жовтої мазі.
Молодик, не помічаючи ні поштовху, ні ввічливого звертання, жбурляє цигарку на бруківку і
щириться до Вані:
– Нехай документ покаже!
Власник світло-брудного черевика гнівно обертається до нього і кричить на всю площу:
– Мілорд! Не дратуйте мене! Може бути, ви не знаєте, що я – Ігор Чорногорський?
Напевно, молодик справді не знав про це. Він швидко задкує вбік, з деяким острахом дивиться на
Ігоря Чорногорського. Той йому чарівно посміхається:
– До побачення... До побачення, я вам кажу! Чому ви мовчите?
Питання поставлено ребром. Тому молодик охоче шепоче «до побачення» і швидко крокує геть.
Біля палісадника він затримується, щось буркоче, проте Ігоря Чорногорського у цей момент
цікавить лише чищення власних черевиків. Ваня весело щулить одне око:
– Чорної?
– Будьте ласкаві. Не заперечую. Чорна навіть приємніше.
Ваня однією з щіток починає набирати мазь. Героїчне зіткнення Ігоря Чорногорського з
молодиком подобається Вані, але він про всяк випадок запитує:
– Тільки... Десять копійок. У вас є десять копійок?
Ігор Чорногорський розтягує свої єхидні губи:
– Товаришу, ви усім ставите таке дурне запитання?
– А є десять копійок?
Ігор Чорногорський відповідає спокійно:
– Десяти копійок немає.
Ваня призупиняє роботу:
– А... скільки в тебе є?
– Грошей у мене немає... Розумієш, немає?
– Без грошей не можна.
Рот в Ігоря подовжується до вух, і в очах виникає допитливе запитання:
– Чому не можна? Можна.
– Без грошей?
– Ну, звичайно, без грошей. Ти спробуй. Дуже добре вийде.
Ваня радісно верещить, потім прикушує нижню губу. в його очах сяє задерикувате натхнення.
– Почистити без грошей?
– Так. Ти спробуй. Цікаво, як вийде без грошей.
– А що ж? Візьму і спробую...
– Я по очах бачу, що ти людина.
– Зараз спробую. Добре вийде.
…Работа скінчена. Ваня піднімає очі з гордістю і гумором:
– Добре вийшло?
Ігор тіпає Ваню по русявій скуйовдженій голові:
– А ти пацан веселий. Спасибі. Людину, розумієш, відразу видно.
РЕФОРМАТОРІВ У НАС ЩЕ НЕМА, з «Педагогічної поеми» А. Макаренка
У вересні 1920 року завідувач губнаросвіти викликав мене до себе і сказав:
– Ось що, брат, я чув, ти там лаєшся сильно...
– Так як же не лаятися? Тут не тільки лаятимешся – завиєш: яка там трудова школа? Напалено, брудно! Хіба це схоже на школу?
– Так... у тебе штани не навипуск... Інтелігенти шолудиві!.. Босяків цих самих розвелося, хлопчиськ – вулицею не пройдеш, і квартирами шастають. Мені говорять: ця ваша справа, наросвіти... Ну?
– А що «ну»?
– Т ось це саме: ніхто не хоче, кому не говорю – руками і ногами. Заріжуть, говорять. Вам би
кабінетики, книжечки... Окуляри ось начепив...
Я розсміявся:
– Дивись, вже й окуляри зашкодили!
– Я ж і кажу, вам би все читати… Інтелігенти!
Завгубнаросвіти сердито штрикає мене маленькими чорними очима і вивергає огуду на всю нашу
педагогічну братію. Проте він помиляється, цей завгубнаросвіти.
– Ось вислухайте мене...
– Ну, що «вислухайте»? Ну, що ти можеш такого сказати? Скажеш: от якби це саме... як в
Америці! Я недавно з цієї нагоди книжечку прочитав, – підсунули. Реформатори... чи як там! Ага!
Реформаторіуми. Ну, так цього в нас ще немає. Реформаторіуми – установи для перевиховання
неповнолітніх правопорушників у деяких капіталістичних країнах; дитячі в’язниці.
– Ні, ви послухайте мене.
– Ну, слухаю.
– Адже до революції з цими босяками справлялися. Були колонії малолітніх злочинців...
– Це не те, знаєш... До революції це не те.
– Правильно. …А ніхто не знає – як.
– І ти не знаєш?
– І я не знаю.
– А ось у мене це саме... є такі в губнаросвіті, які знають...
– А за справу братися не хочуть.
– Не хоче, сволота, це ти вірно.
– А якщо я візьмуся, так вони мене зі світу зживуть. Що б я не зробив, скажуть: не так.
– Скажуть стерви, це ти вірно.
– А ви їм повірите, а не мені.
Последние комментарии
10 часов 25 секунд назад
18 часов 16 секунд назад
1 день 8 часов назад
1 день 12 часов назад
1 день 12 часов назад
1 день 13 часов назад