Пачоский Иосиф [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ПАЧОСЬКИЙ Йосип Конрадович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: польсько-російський.
Ботанік, ентомолог, зоолог. Автор термінів «фітосоціологія» і «фітоценоз», а також першого
теренах Російської імперії підручника «Основи фітосоціології». В ботаніці існують наукові
терміни «Вероніка Пачоського», «Волошка Пачоського», «Зіновать Пачоського», «Рокитничок
Пачоського», «Ряст Пачоського», «Хохлатка Пачоського».
З дворянської родини.
Народився 8 грудня 1864 р. в с. Білогородці Заславського повіту Волинської губернії Російської
імперії (нині – Дубнівський pайон Рівненської області України).
Помер 14 лютого 1942 р. в с. Люсові поблизу м. Сірослава (Польща), де й був похований. Пізніше
прах перенесено на цвинтар під м. Познань (Польща).
Навчався в Рівненському реальному училищі, Уманському училищі землеробства і садівництва, закінчив Київський університет (1894).
Працював лаборантом Київського унівеpситету, асистентом Дублянської вищої школи
землеробства (1895-1897), ентомологом Херсонської губернії (1897-1917), комісаром з охорони
парку з вимираючими видами рідких тварин маєтку Асканія-Hова Тимчасового уряду (1917), завідуючим ботанічним відділом науково-степової станції «Чаплі» (1922-1923), завідуючим
Біловезьким національним парком (1923-1925), викладачем Познанського університету (1926-1939).
Член Київського товариства природознавців (1887).
Член Польської Державної ради з охорони пpиpоди.
Друкувався в жуpналах «Записки Київського товариства природознавців», «Собаче й рушничне
мисливство», «Записки Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії»,
«Природа і полювання», «Записки Новоросійського товариства природознавців», «Вісті
державного заповідника Асканія-Hова», «Орнітологічний вісник», «Птахівництво і
птахознавство», «Вiстi Державного степового заповiдника «Чаплi».
Дебютував дослідженням «Рукокрилі» (1880).
Потім настала черга наступних доробків: «Про фауну і флору околиць м. Володимир-
Волинського» (1888), «Флорографічні і фітогеографічні дослідження калмицьких степів» (1892),
«Пересувні терміни в законі про полювання», «Заяче питання на півдні Росії» (обидві – 1899),
«Про охорону птахів у Херсонській губернії» (1900), «З приводу статті п. Калініна «Чи шкідливі
хижі птахи?» (1901), «Причорноморські степи» (1908), «Матеpіали до питання про
сільськогосподарське значення птахів» (1909), «Основні риси розвитку флори південно-західної
Росії», «Сучасні завдання вивчення рослинного покриву» (обидві – 1910), «Качки низов’їв
Дніпра» (1911), «Залітання червоноклювої казарки в Дніпровський повіт Таврійської губернії»
(1915), «Опис рослинності Херсонської губернії» (1917), «Основи фітосоціології» (1921), «Список
рослин, які ростуть на території державного заповідника Асканія-Hова» (1923), «Плавні, піски, солончаки, бур’янисті рослини» (1927), «Lasy Białowieży» (1930).
Всього перу нашого земляка належить понад 130 робіт.
Основні області наукових досліджень – флористика, систематика, географія рослин. Вивчав
флору Лівобережної Укpаїни, Східної Буковини, Кавказу, Угорщини, Болгарії, Подільської, Волинської губерній, північної частини Бессарабії, Криму.
Виконав ряд досліджень з садівництва і лісівництва. Одним з перших описав рослинні
співтовариства південноруських степів.
Приділяв велику увагу виробленню раціонального мисливського законодавства, був одним з
ініціаторів охорони степів.
Розвинув навчання про інтразональність ландшафтів, встановив поняття екстразональної і
азональної рослинності.
Розробив поняття про «біоекологічний потенціал виду» (1925).
Саме за його порадою Ф. Фальц-Фейн виділив кілька ділянок цілинного степу в Асканії-Hовій, які
стали основою всесвітньо відомого заповідника (1898).
На долю нашого земляка випало чимало негараздів. Так, через загострення радянсько-польських
відносин змушений був емігрувати до Варшави (1923).
Гітлерівці після вступу до Польщі виселили вченого з обійстя, конфіскували бібліотеку (1939), а
пізніше стратили двох його синів і жорстоко побили онука (1942). Не витримавши психологічного
шоку, П. помер від серцевого нападу.
У м. Познань відкpито мемоpіальну дошку вченого, діє «Академія Пачоського».
Серед друзів та близьких знайомих П. – С. Мокржецький, Ф. Фальц-Фейн, Я. Яцентковський, І.
Рябков, В. Топоров та ін.
***
ОБІЙМИ РЕГРЕСУ З ПРОГРЕСОМ,
Последние комментарии
4 часов 33 минут назад
4 часов 35 минут назад
5 часов 33 минут назад
5 часов 55 минут назад
23 часов 55 минут назад
23 часов 55 минут назад