Вороной Георгий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ВОРОНИЙ Георгій Феодосійович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Математик. Фундатор сучасної аналітичної теорії чисел. В інформатиці існує науковий термін
«діаграма Вороного».
З викладацької родини. Батько, Вороний В., – професор.
Народився 16 (28) квітня 1868 р. в с. Журавці Пирятинського повіту Полтавської губернії
Російської імперії (нині – Варвинський район Чернігівської області України).
Помер 7 (20) листопада 1908 р. в м. Варшаві (Польща). Похований за заповітом у рідному селі.
Навчався в Бердянській, Прилуцькій гімназіях, закінчив математичне відділення Петербурзького
університету (1885-1889).
Працював викладачем Варшавського університету (1894-1908).
Член-кореспондент Петербурзької АН (1907).
Член Московського математичного товариства (1898).
Лауреат премії ім. академіка В. Буняківського (1897).
Наш земляк – автор низки фундаментальних відкриттів, нових наукових напрямів. Більшість з них
стосуються геометрії багатогранників та геометрії чисел. Стимулювавши розвиток аналітичної
теорії чисел, вони знайшли найширший спектр практичного застосування: від комп’ютерної
графіки, офтальмології, кристалографії до проблем розпізнавання образів і створення штучного
інтелекту.
Перу В. належать доробки: «Про цілі алгебраїчні числа, які залежать від кореня незвідного
порівняння третього ступеня» (1894), «Про одне узагальнення алгоритму неперервних дробів»
(1897), «Про одне завдання з теорії асимптотичних функцій» (1903), «Властивості позитивних
досконалих квадратичних форм» (1907), «Дослідження про примітивні паралелоедри» (1908-1909).
Помер В. раптово від хвороби нирок.
Його пам’яті вчені світу присвятили три Міжнародні конференції з теорії чисел, які пройшли у
Києві (1993; 1998; 2003).
Серед друзів та близьких знайомих В. – А. Марков, Г. Мінковський, Б. Делоне, В. Серпинський та
ін.
***
ЖАГА ДО ПОШУКІВ
, з життєвого кредо Г. Вороного
Жага до пошуків, до відшукання нових властивостей і відношень величин розвинулась у мене
неймовірно; я через силу випускаю перо з рук.
СИДЖУ І ПИШУ, ПИШУ, з щоденника Г. Вороного
29 березня 1887 р.
Я по 12 годин підряд обчислюю об’єми геть не потрібних мені пірамід і таке інше, і раптом, на
найцікавішому місці – швах! Виходить ні Богові свічка, ні чортові коцюба!
10 квітня 1887 р.
Цілих десять днів я не писав свого щоденника, але не тому, що було ліньки, а просто за браком
часу. Весь Страсний тиждень я сидів над розрахунками сонячного і місячного затемнень. Здається,
щодо першого я одержав хибний результат. Доведеться переглянути деякі частини обчислень.
16 травня 1887 р.
Я відчуваю в собі силу, маю бажання працювати, але для цього слід позбутися завеликої кількості
знайомств. Моя кімната – якийсь готель, в ній постійно повно відвідувачів.
25 грудня 1888 р.
Вчора я завершив розпочате мною доведення теореми Адамса, який про останню теорему сказав,
що він не може її довести, але що він не має жодних сумнівів щодо її істинності. Я довів її цілком
строго, так що раніше накреслене є окремим випадком, але мені довелося додати одну лему…
9 січня 1889 р.
Я не хотів починати свого щоденника, доки не дізнаюся напевно, що робота, яку я представив
професору Маркову, ним схвалена. …Він мені сказав, що якби розібратися з літературою цього
питання, то можна було б надрукувати мою працю. Я сказав, що хотів би трохи зачекати, бо
продовжив свою роботу.
Він мені сказав, що він проглядав таблицю чисел Бернуллі і не впевнений, що можна знайти закон
чисельника, бо там з’являються дуже великі прості числа. У відповідь я представив йому теорему, яка вводить ці прості числа…
4 березня 1889 р.
Учора я написав ці рядки і одразу ж засів за роботу. І ось за кілька годин я перевернув усю свою
попередню роботу. Все, що там було неясного, все це виводиться так просто, що кращого й
бажати не треба
6 серпня 1889 р.
Тож прощавай, Олю, прощавай, Журавко! до нової весни я загорнусь у свою броню і, як уві сні,
буде ввижатися мені це літо, яке дало таки мені, крім сил і здоров’я, ще й ті крихітки щастя, які, я
знаю, так часто буду знову переживати, читаючи в Петербурзі свій щоденник, збираючи їх із тих
розмов з Олею, які я записував, і всього того, що так часто змушувало битись моє серце...
Последние комментарии
19 часов 41 минут назад
20 часов 17 минут назад
21 часов 10 минут назад
21 часов 14 минут назад
21 часов 26 минут назад
21 часов 39 минут назад