Антонский-Прокопович Антон [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
АНТОНСЬКИЙ-ПРОКОПОВИЧ Антон Антонович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Педагог, видавець. Редактор першого природознавчого журналу на теренах Російської імперії;
першим почав читати в Московському університеті натуральну історію російською, а не латиною.
З родини священика.
Народився в 1762 р. в м. Прилуках Прилуцького полку Російської імперії (нині – районний
центр Чернігівської області України).
Помер 8 липня 1848 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ). Похований у
родинному склепі Донського монастиря.
Навчався в Києво-Могилянській академії (1773-1782), слухав лекції на медичному та
філософському факультетах Московського університету (1782-1784).
Був бакалавром Учительського інституту (1784-1787), секретарем у справах Московського
університету (1787-1789), викладачем (1789-1791), директором (1791-1824), благородного
пансіону при Московському університеті, ректором Московського університету (1819-1826),
чиновником Московського імператорського товариства сільського господарства.
Видавав журнал «Відпочиваючий працелюб», редагував перший російський природознавчий
журнал «Магазин натуральної історії, фізики й хімії», а також «Землеробське товариство», брав
участь у випуску «Вечірньої зорі».
Шість разів поспіль обирався деканом фізико-математичного факультету.
Член Російської академії наук (1813), почесний член імператорської Академії наук (1841).
Член Товариства любителів російської словесності (1820).
Член Вільного економічного товариства (1805), віце-президент Московського
сільськогосподарського товариства (1845-1848).
Голова Зборів університетських вихованців (1784).
Кавалер орденів Св. Анни II ступеня (1808), Св. Володимира III ступеня (1811), Св. Станіслава I ступеня (1846).
Багато років поспіль він – незмінний староста церкви святого Миколая Хлинівського, один з
керівників московського біблійного товариства.
Друкувався в журналах «Вранішня зірка»,
Як літератор дебютував
Перу нашого земляка належать книги «Три загадки» (1782), «Слово про початок і успіхи в науках, особливо в натуральній історії» (1791), «Слово про виховання» (1798), «Про виховання» (1818),
10-томний «Енциклопедичний довідник з натуральної історії, фізики й хімії».
А-П.. – автор доробків «Про переваги і недоліки російської мови», «Думки про відмінності
наголосу», «Про користь освіти, про вплив на неї мови», «Читання для серця й розуму», «Літера А
похідної мови», «Звіт про візитацію училищ Рязанської губернії в 1805 році».
Він також написав та видав два десятки учбових посібників, які довго вважалися найкращими.
Імператор Микола І надіслав до університету інспекцією, яка виявила серед студентів «крамольні»
настрої, за що ректора звільнили з посади (1826).
Серед друзів та близьких знайомих А.-П. – М. Гнідич, В. Капніст, Ф. Політковський, О. Пушкін,
М. Лермонтов, М. Карамзін, С. Глаголєвський, І. Дмитрієв, В. Жуковський, М. Павлов, М.
Десницький, О. Грибоєдов, М. Новиков, Д. Писарєв, В. Одоєвський, Д. Дашков, М. Фонвізін та ін.
***
ВЕЛИКА КОРИСТЬ,
з наукового кредо
А. Антонського-Прокоповича
Від природної історії користь велична, численна і багатогранна.
ДОЛЯ НАРОДІВ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД МОЛОДИХ, з книги А. Антонського-Прокоповича «Про
виховання»
Щасливий той народ, якого Государ з юних літ навчений мудрості і чесноті, якому з юних
років прищеплювали правила істини й людинолюбства і якого всі думки, воля і діяння
спрямовані на те, щоб любити народ свій і благодіяти йому!
Щасливий той уряд, де кожного стану люди уміють цінувати обов’язок звання свого і
дотримуються невсипущо варти своєї; де законовиконавці найвище ставлять благо
суспільства, допомагають йому всіма силами і ретельно відвертають все те, що може
обурити суспільний спокій, порушити порядок і устрій!
Щасливе те сімейство, батько якого вихований в правилах чеснот і страху Божому! Він
стільки ж доставить суспільству корисних членів, стільки страдницькому людству
утішників…
Наскільки рятівні плоди доброго виховання, настільки згубні наслідки нехтування ним. Чи
не звідси, чи не з цього шкідливого джерела виникають всі лиха, котрі терзають людство?
Чи не звідси незліченні хвороби, що вбивають нас
Последние комментарии
2 часов 40 минут назад
2 часов 43 минут назад
3 часов 41 минут назад
4 часов 3 минут назад
22 часов 2 минут назад
22 часов 3 минут назад