Белецкий-Носенко Павел [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
БІЛЕЦЬКИЙ-НОСЕНКО Павло Павлович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Енциклопедист, прозаїк, поет, літературний критик, перекладач. Першим на теренах Російської ім-
перії висунув ідею створення парового плуга.
З дворянської родини козацько-старшинського роду. Дід, Кониський Г., – письменник, церковний
діяч 18 ст.
Народився 16 (27) серпня 1774 р. в м. Прилуках Пирятинського повіту Полтавської губернії
Російської імперії (нині – районний центр Чернігівської області України).
Помер 11 (23) червня 1856 в с. Лапинцях Прилуцького повіту Полтавської губернії Російської
імперії (нині – у складі м. Прилуки Чернігівської області України). Похований у своєму саду поряд
з дружиною, донькою та двома синами. На жаль, не збереглися ні садиба, ні сад, ні могила.
Навчався в Сухопутному шляхетському корпусі (1779-1793).
Служив поручиком в Катеринославському єгерському корпусі (1793-1978). Брав участь у бойових
діях, у тому числі і під проводом О. Суворова. В чині капітана 1798 р. вийшов у відставку і посе-
лився в Прилуках.
Працював підсудком Прилуцького повітового земського суду (1801-1803), помічником попечителя
Прилуцької лікарні (1807-1809), наглядачем повітового училища (1810-1812), почесним нагляда-
чем училищ Прилуцького повіту (1812-1849).
Член Товариства наук при Харківському університеті (1817).
Член Біблейського товариства (1820).
Член Вільного економічного товариства у Петербурзі (1824).
Член Товариства любителів російської словесності при Московському університеті.
Почесний благодійник Прилуцького училища.
Кавалер золотого хреста на георгіївській стрічці з написом: «За труди і хоробрість».
Друкувався в газеті «Полтавські губернські відомості».
Як літератор дебютував перекладом роману «Сімейство фон-Гальдена» А. Лафонтена.
Потім настала черга наступних перекладів: балади «Бій з драконом» Ф. Шіллера, роману
«Лізамор, або Замок Клостернський» Р. Шерідана, юридичної пам’ятки 16 ст. «Литовський
статут».
Опублікував наш плодовитий земляк і не один десяток цікавих доробків з археології, бджільницт-
ва, економіки, медицини, природознавства, техніки, серед яких «Бджоляр, або досвідне
бджільництво в південній смузі Росії» (1818), «Суттєві властивості поезії й риторики» (1821),
«Логіка» (1821), «Початкові основи римського права» (1826), «Про заразливу хворобу холеру»
(1831), наукові розвідки «Про перші гражданські літери в Росії», «Статистичне описання міста
Прилуки», «Біографія. Полковник прилуцький Іван Веремійович Ніс», «Про землеробство в
Прилуцькому повіті», «Короткий огляд про початок народної освіти в Росії взагалі і про початок
училищ в м. Прилуки й Прилуцькому повіті».
Б.-Н. – укладач «Словника німецьких письменників» (1816), «Словника герменевтичного, лінгвіс-
тичного, історичного, географічного…» (1832), «Граматики малоросійської мови», «Словника ма-
лоросійської, або південноросійської мови» (1838-1842). Що стосується останніх двох, то Б.-Н.
тут, по суті, – піонер, оскільки одним з перших аналізував граматичну будову та словниковий за-
пас української мови на творах письменників й народних висловах.
Серед критичних статей особливо вирізняються «Чи корисно критикувати великих письменни-
ків?» (після 1818), «Суттєві властивості поезії та риторики» (1821), «Про мову малоруську» (1838).
Б.-Н. належить кілька етимол. розвідок, а також дослідження «Лінгвістичні пам’ятки повір’їв у
малоросіян...», «Граматика південно-руської мови» (1843, рос. мовою; не опубл., доля рукопису
невідома). Укладав «Словарь герменевтический, лингвистико-исторический, географический, с
изъяснением истинного смысла устарелых, вышедших из употребления находящихся в летописях
российских, старых законах и проч.» (незакін.). До нашого часу дійшли тільки автограф і єдина
копія «Словаря малороссийского или юго-восточнорусского языка..., составленного по
произношению, каким говорят в Малой и Южной России...», над яким автор працював протягом
1838-1843 років.
Але ще більше у доробку Б.-Н. – белетристичних творів. Це «Казки малоросійською мовою»
(1812), «Балади малоросійською мовою» (1822-1829), «Байки», історичний роман «Зіновій Богдан
Хмельницький» (обидва твори – 1829), п’єса «Історичний переказ про Івана Золотаренко» (1839), а
також «Приказки» (1871), поема «Горпина, або Вхоплена Протерпіла» (1871), «Гостинець
землякам. Казки сліпого бандуриста» (1872).
Наслідуючи Котляревського, надає персонажам українського колориту і відтворює народний
побут.
Проте чи не найголовнішим доробком Б.-Н. є «Словник української мови» (1838-1843), який
небезпідставно вважався найповнішим понад 60 років. До речі, У передмові автор сміливо
захищав рідну мову, незважаючи на офіційну позицію царської столиці, яка взагалі відмовляла
«малоросам» в національній самобутності.
Залишив по собі наш земляк і 15 балад, 23 казки, десятки байок, елегій, поем, новел.
У відділі рукописів Інституту літератури Академії наук України зберігається сімейний альбом
Білецьких-Носенків з його акварельними малюнками, портретами, пейзажами, натюрмортами.
Наш земляк заснував народне повітове училище (1789) й приватний пансіон, де чи не всі
предмети викладав особисто. Бібліотеці подарував 580 книг, географічних карти, атласів.
Нагороджений Золотим хрестом на георгіївській стрічці. (1794).
Серед друзів та близьких знайомих Б.-Н. – М. Маркевич, І. Скоропадський, П. Закревський та ін.
***
ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ
, з життєвого кредо П. Білецького-Носенка
Справді! Про неї в освіченій Європі знають менше, ніж про який-небудь нововідкритий острів
Океанії.
Я не знаю як хто, а я люблю батьківщину й бажав би познайомити її з цілим світом, справді! Вона
коштує того.
ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ – НЕОХОЧИЙ, з листа П. Білецького-Носенка батькові М.
Маркевича
Він встигає у всіх частинах, коли слухає уважно. Якщо захоче, може бути глибоким математиком,
але улюблена його частина вченості є література, історія і географія, фізика і натуральна історія.
Він міг би бути дуже вченою людиною, коли б займався з відповідною старанністю та увагою...
До військової служби бажання у нього не побачиш ні найменшого сліду ...
Час покаже, чи справедливо я про нього сказав...
МОЯ СПРАВА – ВИХОВАТИ ЇХ ДОБРИМИ ЛЮДЬМИ, з листів П. Білецького-Носенка
батькам учнів
Кожного ранку, до обіду, виключаючи четвер, ми вчимося латинській, французькій, німецькій та
російській мові за граматичними правилами і в перекладах як з іноземних мов на російську, так і з
російської на французьку й німецьку; ранок у четвер визначений для малювання; в понеділок і в
середу, після обіду, від другої до четвертої години, ми займаємось арифметикою і геометрією...
В четвер, п’ятницю і суботу, після обіду, з другої до четвертої години ми вивчаємо географію
Європи і Азії, в понеділок, від п’ятої до сьомої риторику, поезію і міфологію, по вівторках,
середах, четвергах, п’ятницях і суботах, від п’ятої до сьомої всесвітню історію російську. В свята і
недільні дні Закон Божий і Святе писання Старого і Нового Завіту, а вечорами читаємо кращих
вітчизняних і французьких письменників...
…Моя справа, якщо Богові завгодно й часу досить, готувати дітей до всього, виховувати їх
добрими людьми і прагнути більш розвивати в них ті таланти, якими їх природа переважно
обдарувала...
Не прогнівайтеся, якщо він замість ласощів зустріне найпомірніший стіл, замість розписних
спокоїв – скромний філософський будиночок, який дуже неприємним здається розпещеним
паничам.
…Хоч я і виховав багатьох, але в мене пансіону ніколи не було, я приймаю до себе в дім
щонайменше дітей для того, щоб бути більш уважним до виховання...
Хочу принести користь своїм землякам і намагаюсь зробити їх справжніми християнами,
корисними Батьківщині й самим собі, а в пансіонах, особливо тих, що утримуються збіглими
французами, привчають любити себе і все іноземне...
РУКОПИСИ ПОВЕРТАЛИ, з статті Б. Деркача «Павло Білецький-Носенко»
Для свого часу Білецький-Носенко був досить освіченою людиною: досконало володів кількома
мовами, добре знав стародавню і нову світову, а також вітчизняну літератури. Слід сказати, що в
його бібліотеці нараховувалося кілька тисяч томів латинською, французькою, польською, російською, українською мовами; він уважно стежив за літературним життям в Росії,
передплачував більшість періодичних видань того часу. Свої широкі, нехай часом і неглибокі,
знання Білецький-Носенко намагався передавати вихованцям, сам викладав усі предмети в
пансіоні.
У своїй педагогічній діяльності він прагнув дотримуватися прогресивних засад: виховувати
гармонійно освічену людину, розвивати закладені в ній природні нахили, здібності. Від учителів
він завжди вимагав гуманного ставлення до учнів.
Багато сил і енергії віддавав Білецький-Носенко, перебуваючи і на посаді педагогічного
наглядача. Письменник, за його власними словами, «з обов’язку служби своєї та по совісті вважав
себе вправі сприяти поліпшенню училища з погляду учбово-педагогічного», неодноразово
звертався до вищого начальства з пропозиціями щодо удосконалення системи освіти в повітових
учбових закладах. проте, як правило, думка провінційного педагога там, «нагорі», нікого не
цікавила. У листі 1818 р. до ректора Харківського університету І. П. Рижського Білецький-
Носенко зазначав, що подання почесних наглядачів «на користь освіти зовсім не поважаються».
У 1826 р. Білецький-Носенко надсилає на ім’я міністра народної освіти О. С. Шишкова працю
«Начальное основание римского права». П’ять років вона перебувала «на розгляді» у міністерстві
й у 1828 р. повернута авторові як «не визнана навчальною».
Закінчивши словник і «Грамматику малороссийского языка», Білецький-Носенко у 1843 р.
надсилає їх магістрові освіти Уварову, одночасно звертається до президента Російскої Академії
наук з проханням видати його праці. Оскільки там не виявилося знавців української мови,
рукописи направляються до Києва. Рецензувати їх було доручено М. Максимовичу. У квітні 1845
р. М. Максимович висловив письмове своє «Мнение о «Словаре» и «Грамматике южнорусского
языка», составленных г. Белецким-Носенко». Вчений зробив ряж зауважень, але загалом дав
високу оцінку працям автора, як таким, що «мають незаперечну вартість і заслуговують бути
опублікованими, особливо «словарь». Після цієї рецензії міністр освіти дав згоду на друкування
словника і «Грамматики», однак восени 1845 р. рукописи було повернуто авторові.
ВИПЕРЕДИВ ЧАС, з оцінки діяльності П. Білецького-Носенка його біографом
Це нововведення і скасування суворого звертання з учнями, за чим він неослабно стежив, виявляє
його як психолога, який глибоко вивчив людське серце, як мислителя, який набагато випередив
педагогічними пізнаннями своє століття.
НЕЙМОВІРНО, з оцінки діяльності П. Білецького-Носенка попечителем Київського учбового
округу фон Брадке
Людина ця повинна бути генієм!
Последние комментарии
12 часов 48 минут назад
19 часов 10 минут назад
19 часов 18 минут назад
19 часов 46 минут назад
19 часов 50 минут назад
19 часов 51 минут назад