Лаппо-Данилевский Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ЛАППО-ДАНИЛЕВСЬКИЙ Олександр Сергійович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Історик, соціолог, педагог.
З дворянської родини. Батько, Лаппо-Данилевський С., – віце-губернатор Таврійської губернії.
Народився 15 (27) січня 1863 р. в с. Удачному Верхньодніпровського повіту Катеринославської
губернії Російської імперії (нині – Криничанський район Дніпропетровської області України).
Помер 7 лютого 1919 р. в м. Петрограді (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Закінчив Сімферопольську гімназію (1882), історико-філологічний факультет Петербурзького
університету (1886).
Працював викладачем Петербурзького університету (1890-1919), паралельно читаючи лекції в
Історико-філологічному інституті (1891-1905), приватній гімназії Тагащевої, Тенишевському
училищі.
Ординаторний академік Російської академії наук (1905).
Член Міжнародної асоціації академій.
Член Міжнародного соціологічного інституту.
Один з фундаторів і перших членів Російського соціологічного товариства (1916).
Член російської Археологічної комісії.
Доктор права Кембріджського університету.
Член Державної Ради Російської імперії (1906).
Друкувався в «Журналі міністерства народної освіти», «Нотатках Відділення російської й
слов’янської археології», «Повідомленнях Російської академії наук», «Cosmopolis», «Селянському
устрої», «Матеріалах з археології Росії».
Як літератор дебютував в «Нотатках Відділення російської й слов’янської археології» оглядом
«Скіфські старожитності» (1887).
Потім настала черга наступних доробків: «Організація прямого оподаткування в Московській
Державі за часів смути до епохи перетворень» (1890), «Критичні нотатки з історії народного
господарства у Великому Новгороді і його області за ХI-XV ст.» (1895), «Зібрання і Зведення
Законів Російської Імперії, складені в царювання Катерини II», «Нарис внутрішньої політики
Катерини II» (обидва – 1897), «Російські промислові й торгові компанії XVIII століття» (1898-1899), «Розшуки з історії прикріплення селян в Московській державі XVI-XVII ст.» (1901),
«Основні принципи соціологічної доктрини О. Конта» (1902), «І. І. Бецький і його система
виховання» (1904), «Методологія історії» (1910), «L’idee de l’Etat et son evolution en Russie depuis les troubles du XVII siecle jusqu’aux reformes du XVIII-me» (1913), «Найголовніші напрями в
розвитку номотетичної побудови історичного знання» (1917), «Основні принципи історичного
знання в найголовніших його напрямах: номотетичному і ідеографічному» (1918).
Перу нашого земляка також належать дослідження «Нарис історії утворення найголовніших
розрядів селянського населення в Росії», «Історія політичних ідей в Росії в XVIII ст. у зв’язку з
розвитком її культури та ходом її політики».
Серед друзів та близьких знайомих Л.-Д. – І. Гревс, П. Сорокін, В. Веретинников, Є. Шмурло, Ф.
Гольдер, Л. Таганцева, П. Новгородцев, М. Дяконов, С. Ольденбург, П. Мілюков, Е. Радов, К.
Тахтарєв та ін.
***
ІСТИНИ І ПРАВДА,
з життєвого кредо О. Лаппо-Данилевського
Існує два поняття, які для мене особливо дорогі: поняття істини й поняття правди.
КУЛЬТУРА РОЗПОВСЮДИЛАСЯ З ЄВРОПИ, з матеріалів О. Лаппо-Данилевського «До
плану загальноосвітнього курсу з історії людства»
Понад усе позначився розвиток людської культури, якщо не тієї, що тільки зародилася, то, в
усякому разі, тієї, яка склалася в одне ціле на європейському ґрунті і розповсюдилася в новий час
за межі нашого матеріалу.
ДОЛІ НАРОДІВ ТІСНО ПОВ’ЯЗАНІ, з дослідження О. Лаппо-Данилевського «Методологія
історії»
Пильно вдивляючись в історію людства, історик помічає все більш і більш зростаючу
взаємозалежність між її частинами: він все менш здатний зрозуміти історію, наприклад, поза її
залежністю від низки подій, наприклад, тих відкриттів і винаходів, рухів народних мас і
переселень, реформ, битв і т.п. фактів, які здійснюють загальний вплив на цілу сукупність народів, тобто на подальший хід їх розвитку, подумки переходячи від попереднього періоду історії
людства до подальшого її періоду, він все менш в змозі вивчити один без іншого, історію одного
народу поза її зв’язком з історією іншого народу, історію його культури поза її відношенням до
культурних впливів інших народів і т.д.
«СИНОПСИС» ЗШИТИЙ ШТУЧНО, з статті О. Лаппо-Данилевського «Начерк розвитку
російської історіографії»
Компілятивний характер
Последние комментарии
43 минут 53 секунд назад
13 часов 15 минут назад
20 часов 25 минут назад
21 часов 31 минут назад
22 часов 37 минут назад
22 часов 59 минут назад